Блаженна Лаура Вікунья

• Категорія:

• Католицькі святі

«Отець безмежної милості, що чудесним чином з'єднав в юній Лаурі Вікуньї силу духа і сяйво непорочності, даруй нам за її заступництвом мужність, щоб витримати життєві випробування і свідчити світу про блаженство чистих серцем»: так звучить молитва під час Меси 22 січня, коли салезіянська сім'я відзначає літургійну пам'ять блаженної Лаури де Кармен Вікуньї Піно. Ця дівчинка померла в 1904 році в селищі Хунін-де-лос-Андес, в Аргентині, у віці всього лише 13 років. Найбільше в цій дівчинці приголомшує поєднання надзвичайної лагідності і сили духа, що надають її історії рис справжньої притчі.

На батьківщині Лаури - в Чілі - її ласкаво називають «Лауріта». Вона народилася в столиці - Сантьяго - 5 квітня 1891 року і була першої дитиною Хосе Домінго. Батько Лауріти був офіцером в самому розквіті кар'єри, а мати - Мерседес Піно - кравчинею з бідної сім'ї.

Політичні і військові перипетії, що хвилювали місто, а потім переросли в громадянську війну, змусили відкласти Хрещення, яке було здійснене 24 травня. Після раптової смерті чоловіка мати Лауріти, зазнаючи великих фінансових труднощів, знайшла притулок в Аргентині, разом з Лаурою і її сестричкою Джулією Армандою. Мати з дочками оселилися в селі Кількіхе, і влаштувалася на роботу в маєток фермера Мануєля Мори. Вона стала його коханкою, щоб забезпечити дочок. Але ця людина, жорстока і агресивна, намагається спокусити Лауру, а зустрівши рішучий опір відмовляється оплачувати коледж, де навчаються обидві сестри. Дівчатка відвідували коледж черниць -- Дочок Діви Марії Помічниці Християн.

Лауріта поступово приходить до бажання присвятити себе Богові, «служити Богові протягом всього життя і робити все можливе, щоб найближчі люди знали і любили Його». Звичайно, в першу чергу дівчинка має на увазі свою маму. 8 грудня 1900 року Лаура Вікунья записується в Благочестивий союз Дочок Діви Марії.

2 червня 1901 року, приступаючи вперше до Святого Причастя, вона дає урочисту обіцянку любити Бога і розповідати про Нього іншим. Лауріта залишила такий запис: «Боже, я хочу любити Тебе і служити Тобі все життя; і для цього присвячую тобі мою душу, моє серце, всю мою істоту». І ще: «Краще мені померти, ніж образити Тебе гріхом; тому я умертвлятиму себе у всьому, що може мене віддалити від Тебе». Нарешті, дівчинка висловлює своє гаряче бажання: «робити все можливе для того, щоб Тебе знали і любили, і для того, щоб загладити образи, які щодня завдають Тобі люди, особливо в моїй сім'ї».

Лаура відчуває місіонерський порив. Вона вирішує сповіщати Євангелію самим своїм життям, повсякденними справами: від навчання до допомоги по дому. «Хочу принести Богові -- писала Лаура -- життя, повне любові, жертви і стриманості, за мою маму». Сестри з коледжу, який відвідувала Лаура, розповідали про щоденні добровільні жертви, які приносила маленька Лаура заради навернення матері. А в 1902 році, у віці всього лише 11 років, вона вже приносить обітницю бідності, цнотливості і послуху. Її охоплює бажання вступити в чернечу спільноту, під проводом якої знаходився коледж, але вона ще дуже мала для послушництва. У тому ж році, 29 березня, Лаура приймає Таїнство Миропомазання, разом з молодшою сестрою.

Одного дня на селище обрушилася повінь. Лаура проявила справжній героїзм: разом з черницями вона евакуювала з школи наймолодших учениць. Після цього дівчинка важко захворіла і сказала духівникові, що вона має намір «принести в жертву Богові» все своє життя. «Краще померти, ніж згрішити», рішуче повторює Лауріта. Її мета - звичайно, не страждання, але спасіння матері. Мерседес не могла приступати до Таїнств через співжиття зі своїм працедавцем. Отже, в дівчинці визріває справжній євангельський радикалізм, що спонукав її віддати життя за навернення жінки, яка дала їй життя. Лаура в той же час жодним чином не засмучувала матір, завжди була слухняною і поважала її авторитет.

Хвороба виявилася смертельною; 22 січня 1904 року Лауріта відійшла до Небесного Отця. Перед смертю вона звернулася до матері: «Мама, я вмираю! І про це я просила Ісуса. Ось вже два роки, як я принесла життя в жертву за тебе, щоб випросити ласку твого повернення до віри. Мама, невже я не зможу перед смертю побачити, що ти розкаялася?» Почувши обіцянку матері, Лаура заспокоїлася і спочила в мирі.

«Євхаристійна квітка з Хунін-де-Лос-Андес, життя якої було поемою непорочності, жертовності, дочірньої любові»: такі слова висічені на надгробному камені її могили, розташованої в каплиці черниць - Дочок Діви Марії Помічниці Християн в Бахіа Бланка, в Аргентині. До неї прямують паломники як з Чілі, так і з Аргентини. Віруючі шанували її, як небесну покровительку жертв сексуального насильства і інцестів.

«В настільки юному віці Лаура Вікунья до кінця зрозуміла, що сенс життя полягає в тому, щоб знати і любити Ісуса -- сказав Іван Павло ІІ 3 вересня 1988 року, звівши її до лику Блаженних в Колле Дон Боско, біля Туріну. - Так, вона зрозуміла, що головне - це вічне життя, а все, що в світі і від світу, неодмінно мине. Слухаючи науку катехизму, вона зрозуміла, в якій небезпечній ситуації перебувала її мати, і почувши одного дня слова з Євангелії - про те, що справжня любов надихає віддати життя за кохану людину -- вона віддала своє життя Господу заради спасіння мами».

«Боже, даруй мені життя, повне любові, аскези і жертви» -- молилася Лауріта, просячи в Господа сил для того, щоб принести себе в дар, щоб відмовитися від свого егоїзму і любити повністю. Мати серце, подібне до серця Ісуса, яке вмирає на Хресті, щоб дати життя світу. Вже в дитинстві дівчинка зрозуміла значення агапе, любові, яка стала хлібом для розради створіння. А силу для цього Лаура черпала в повсякденній молитві, в дружбі з Христом, як вона сама писала: «Для мене молитва і робота - це одне і те ж; одне і те ж для мене - молитися і бавитися, молитися і спати. Роблячи те, що від мене вимагається, я виконую волю Божу, і саме це я хочу робити; саме це і є моя улюблена молитва».

Лаура Вікунья вчить нас жити день за днем в простоті, перетворюючи на чудо кожну мить, бо вона переживається в спілкуванні з Тим, хто нас любить і Хто закликає нас до справжньої любові.

переклад Milites Christi Imperatoris
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове