У Собрі Юра виставлять для молитовного почитання мощі святих

16-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні |
• УГКЦ

19 грудня 2009 р. в Архикатедральному Соборі Святого Юра виставлять для молитовного почитання мощі святого апостола Перта, Миколая Архиєпископа Мирлікійського Чудотворця та Антонія Падевського.

Розпочнеться святкове богослужіння о 10:00, відтак відбудеться освячення води з додаванням манни привезеної з гробу Миколая Чудотворця.

Адміністратор Собору св. Юра, митрофорний протоієрей Роман Кравчик розповів, що у день пам'яті святого Миколая вірні матимуть нагоду в особливіший спосіб діткнутися святих мощей і стати причасниками багатьох благодатей. Протягом дня Собор буде відчинений і усі бажаючі матимуть можливість скласти свої молитви перед мощами святих.
о. Павло ДРОЗДЯК
прес-секретар Львівської Архиєпархії

Святий Миколай

Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.

Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.

На Заході папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.

На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину - святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить" (Т. 4, с. 1533).

Апостол Петро

Апостол Петро - один з 12 апостолів Ісуса Христа, син Іони з Витсаїди, був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Тоді ж він був названий ім'ям Петро (грец. πετρος), що означає - камінь (сирійською його звали Кифа, тобто скеля). Згодом Господь звернувся до апостола Петра зі словами: "Блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу тобі, що ти скеля; на скелі оцій побудую я Церкву Свою, - і сили пекельні не переможуть її". Зі сторінок Святого Письма дізнаємося, що Христос відвідував дім Перта, зцілив недужу тещу, удостоїв апостола бути свідком Святої Божественної слави на горі Тавор і страждань та страстей у Гетсиманському саду. Незважаючи на свою любов до Ісуса Христа, Апостол Петро через свою людську неміч тричі відрікся від Божественного Учителя: згодом розкаявся і одержав прощення.

По зісланні Святого Духа на апостолів, Петро палко проповідував у храмах віру в Ісуса Христа, божою благодаттю зцілював немічних і калік. Побував з проповідями в Єрусалимі, Самарії, Лідді, Йоппії, Кесарії, Антіохії, інших містах Малої Азії. Кілька разів його садовили до в'язниці, але Ангел Господній чудесним чином звільняв його. І врешті-решт той прибув до Риму, де викрив волхва Симона й навернув до християнства двох дружин Нерона. Останній наказав стратити Петра 29 червня 67 р., розіп'явши на хресті вниз головою (за проханням самого Апостола для підкреслення різниці своїх мук і страждань від тих Божественного Учителя). Поховано Апостола Петра у Римі святим Климентом, а над гробницею згодом було споруджено храм.

Св. Антоній Падевський

Один з перших святих Чину францисканського, доктор Церкви - преподобний Антоній (Фердинанд) Падевський походив з Португалії. Народився в Ліссабоні в 1195 р. в заможній родині. Маючи 15 р. вступив до Чину св. Августина, де теж і вивчав Богословіє, приготовляючи себе до священства. В 1220 р. Фердинанд був свідком привезення до Coimbry тіл 5 мучеників францисканських, котрі загинули в Marokko. Власне тоді забажав Антоній стати місіонаром і мучеником. Цю ідею хотів він втілити за допомогою Чину Братів Менших, до котрого теж і вступає, приймаючи ім'я Антоній. Цього ж самого року Антоній пливе до Марока звідки повертається через хворобу тіла. Повернувся Антоній не в Португалію, але в Сицилію. В часі Зелених свят брав участь в генеральній капітулі (збори ченців), де перший раз зустрівся з преподобним Франциском. Будучи нікому незнаний Антоній не виступав під час капітули. Після капітули архимандрит (провінціал) Граціан вислав Антонія до пустельні Montepaolo біля Forli. Там Антоній служив Службу Божу, молився, працював на кухні. Одного разу попросили Антонія виголосити проповідь під час священичих свячень. Антоній промовив просто, зрозуміло, так, що всіх огорнуло захоплення. Незадовго отримав велику славу проповідника, стаючи найбільшим голосителем Божого Слова в ХІІІ ст. Не перешкоджали йому в проповіді ані влада, ані інші важливі для життя справи. З огляду на незвичайний талант проповідництва отримав Антоній від св. Франциска номінацію на професора для братів. Після генеральної капітули зрікся уряду архимандрита, отримуючи від протоархимандрита (генерала) дозвіл проповідувати в цілому Чині. Антоній мешкав в Падві. Св. Антоній є першим святим, який приготовив вірних до Великодніх свят через щоденні проповіді (його проповіді слухало 30 тисяч людей) і сповідь. В своїх проповідях Антоній виступав проти лихви, зажерливості, захищав ув'язнених, виступав проти тирана Ezzelino. Захворівши, св. Антоній останні роки життя провів на дереві (горіх), де приготовляв себе до смерті. 13 червня втратив свідомість, однак прийшовши до себе, наказав аби перевезено його до Падви. По дорозі до Падви помер в монастирі Arcella. Вже від дня похорону гріб св. Антонія стався місцем чисельних прощ. На гробі Антонія діялись чисельні чуда. Духовенство і мешканці Падви вислали до папи Римського спеціальну делегацію з проханням проголосити Антонія святим. Папа Григорій ІХ 30.05.1232 р. в Катедрі Spoleto проголосив Антонія - святим. Папа Пій ХІІ 16.01.1948 р. проголосив св. Антонія доктором Євангельським, який «будучи світильником утверджує католицьку віру серцем, словом і ділами, і котрий дав правдиве свідчення святості».

За матеріалами:
Чин братів найменших (Францискани греко-католики) http://ofmbizant.com.ua
Апостол Петро. ВІКІПЕДІЯ
Св. Миколай. Катрій Ю. Пізнай свій обряд
http://www.ugcc.lviv.ua