Інтерв’ю зі студентами сертифікатної програми з біоетики та душпастрства охорони здоров’я

15-12-2009

Категорія:

Теги:
інтерв'ю

Інтерв'юер: Незабаром мине два місяці, відколи Ви стали студенткою сертифікатної програми з біоетики в УКУ. Які Ваші особисті враження від цієї програми, викладів різних предметів, викладачів?

c. К. Заяць: Для мене наука біоетики є вельми важливим питанням. Я, як медик, дуже бажала навчатися цього предмету. Сама біоетика є наукою про людину, про життя людини від зачаття до смерті. Протягом життя людина опиняється в різних ситуаціях і часто застановляється, як їй вчинити. Я особисто дякую Богові, що дав мені таку можливість - відкрити ще одне джерело інформації. І викладачі тут досить доступно подають свої знання відповідно до потреб часу.

Інтерв'юер: Чи інформація та знання, які Ви отримали за цей короткий час, є для Вас цікавими й корисними?

c. К. Заяць: Я особисто дізналася багато нового для себе, а також почула багато рішень для складних ситуацій. Великою проблемою для людей, які часто не обізнані в біоетичних питаннях, є брак відповідної літератури. Якби видавалося більше літератури, багато охочих могли б скористатися з почерпнутих звідти знань.

Інтерв'юер: Що і як саме Ви, на Вашу думку, зможете застосувати у своїй роботі після завершення навчання в нас?

c. К. Заяць: Працюючи в медичній установі, маю бажання більше спілкуватися з пацієнтами, з лікарями, які часто не усвідомлюють свого правдивого завдання. Було б чудово, якби лікарі, які мають справу з глобальними питаннями, усвідомили свої права та обов'язки.

Інтерв'юер: Які труднощі Ви маєте, станом на сьогодні, та які Ваші побажання до організаторів цієї програми? Ваша думка є важливою; по можливості, її буде враховано найближчим часом або наступного навчального року.

c. К. Заяць: Я думаю, що для мене труднощів як таких нема. Попри все, тут є цікаво. Хочу подякувати викладачам і побажати їм плідної праці. А ще - закликати всіх, хто має таку можливість, до навчання на сертифікатній програмі з біоетики «На службі охорони життя». Бажаю, щоб такі курси ніколи не закінчувалися та щоб на них приходили все нові охочі.

ІНТЕРВ'Ю ІЗ КАТЕРИНОЮ ЗАЯЦЬ, сестрою Згромадження сс. Св. Йосифа ОПДМ, медсестрою в лікарні ШМД

Інтерв'юер: Уже скоро буде два місяці, відколи Ви стали студенткою сертифікатної програми з біоетики в УКУ. Які Ваші особисті враження від цієї програми, викладів на ній та викладачів різних предметів?

Р. Стасишин: Ви знаєте, насамперед треба пригадати враження та емоції першого дня, коли ми тільки стали слухачами цієї програми. Особисто я не мала жодних сумнівів щодо cвого бажання бути тут. Завжди, коли ти чуєш або дізнаєшся про якусь програму, у тебе є якісь внутрішні переживання з приводу бажання чи небажання стати її учасником; непевність щодо того, що ти хочеш отримати від цієї програми та чи отримаєш це. У моєму випадку, якщо проаналізувати мої емоції власне на той момент, я чітко знала, що хочу бути учасницею цієї програми.

Уже справді минув якийсь час, і з погляду того часу можна зробити висновок, що я особисто, напевно, отримую від програми навіть більше, ніж очікувала. Не буду зараз, так би мовити, заглиблюватися в те, яку саме мету я перш за все ставила для себе, йдучи сюди. Проте, аналізуючи виклади, які ми вже прослухали, я десь роздумую над тим, і ваше запитання спонукає мене сказати вголос, що кожен виклад заставляє слухача внутрішньо проаналізувати дуже багато речей. Він змушує проаналізувати знання, які дають викладачі, змушує пережити якусь певну життєву ситуацію. Кожен із нас, практичних лікарів, має свій особистий досвід. І я впевнена, що немає особи, яка б у житті не помилялася.

Особисто для мене найціннішими є передовсім відповіді на важливі для мене питання. Це ті питання, які мені задавали і задають тому, що я практичний лікар; і задають мені їх пацієнти, які до мене приходять. Побутує думка - і вона таки справедлива, - що коли пацієнт приходить до лікаря, то 50% успіху в лікуванні йде від спілкування з пацієнтом. Іноді пацієнт, зачинивши за собою двері, має сумнів щодо слів, які йому сказав лікар, фахівець. А ця програма заставляє нас більше замислитися над тим, яку користь - чи, навпаки, некористь - ми даємо своїми порадами, який вибір ми даємо цій людині. Чи сказане справді гармоніює з нашим внутрішнім баченням цієї ситуації, чи воно дає цій людині можливість знайти правильне рішення?

Хоча, звичайно, кожен із нас має свій вибір, і на цій програмі ми неодноразово чуємо це від наших викладачів, які є надзвичайними людьми. Це справді люди від Бога, які доносять нам ті знання, яких нам бракує. Ми оперуємо знаннями, але іноді своїми знаннями можемо наносити шкоду. Справа в тому, що коли ми говоримо про людське життя, про якість людського життя, ми іноді своїми порадами, вчинками можемо спричинити власне неправильні кроки, неправильний вибір. На сьогоднішній день ми вже свідомі того, що це буде вина не лише цієї людини, - ми також нестимемо відповідальність за ситуацію, що складеться. Тепер, завдяки програмі, ми це знаємо. А коли людина має відповідні знання, вона вже знає, що є неправильно, що вона чинить наперекір знанням, які отримала.

Інтерв'юер: Чи інформація та знання, які Ви отримали за цей короткий час, є для Вас цікавими й корисними?

Р. Стасишин: Усі питання, які висвітлює ця програма, є однозначно й беззаперечно корисні, тому що ми маємо знання медичні, але не маємо знань про те, як той чи інший наш крок оцінює Церква. Власне завдяки цій програмі я можу зробити на сьогоднішній день вже й інші висновки, інші спроби надання допомоги людям. Це дуже важливо.

Інтерв'юер: Що і як саме, на Вашу думку, Ви зможете застосувати у своїй роботі після завершення навчання в нас?

Р. Стасишин: Було б насправді дуже сміливим пробувати сказати, як буде далі, після цієї програми. Я знаю лише те, що біоетика - надзвичайно широке питання. Дуже широкі знання ми отримуємо через власний досвід. І ці знання, я впевнена, кожен із нас буде використовувати навіть у повсякденному житті. Те, що я їх використовуватиму як практикуючий лікар, - це однозначно. Але навіть більше я переконана в тому, що біоетика стосується багатьох аспектів і кроків мого повсякденного життя, а не лише моїх медичних міркувань. Іноді це побудова стосунків із людьми, яких зустрічаю і з якими не обов'язково дотична в рамках своєї професії. Я думаю, що зможу їм дати певну пораду, і сподіваюся, що з цього буде якась користь. Я не знаю, яке провидіння Боже щодо мене, але я впевнена, що буду використовувати ці знання на добро.

Повторю слова однієї з учасниць цієї програми. Повертаючись додому, ми висловлювали одна одній думки з приводу того, що ця програма змусила нас стати добрішими й допомогла в цьому. Ми це внутрішньо зауважуємо. Також це зауважують люди, які нас оточують.

Інтерв'юер: Які труднощі Ви маєте станом на сьогодні та які Ваші побажання до організаторів програми? Ваша думка є важливою і, по можливості, буде врахована найближчим часом або наступного навчального року.

Р. Стасишин: Мабуть, тому що я часто в силу своєї професії їжджу по конференціях і маю деякий практичний досвід, до сьогоднішнього дня в мене не виникало труднощів з опануванням матеріалу, який нам подають на викладах. Я, навпаки, дуже хотіла б подякувати організаторам.

Стосовно побажань - то, напевно, продовження програми, хоча ще не завершилася ця. Хотілося би тісно співпрацювати, хотілося би живого спілкування, підтримування якихось контактів у майбутньому. Невідомо, як життя складеться. Я знаю, що на сьогодні вже створено різні біоетичні комітети, і я впевнена, що це великий крок уперед.

І ще раз велике «дякую» вам, організаторам програми, тому що ці знання необхідні та справді мають велику силу впливу на кожного з нас і на людство в цілому. Бо ж сьогодні існує велика кількість інформації і людина часто не може дотримуватися тієї лінії, якoї вона хотіла б дотримуватися. А ця програма дає нам можливість не лише отримати знання з певних напрямків, які нас цікавлять, а й дозволяє втриматися в бурхливому теперішньому житті й залишитися вірними своїм внутрішнім спонуканням.

ІНТЕРВ'Ю З ПАНІ РОКСОЛАНОЮ СТАСИШИН,
Випускницею Львівського державного медичного
університету імені Данила Галицького, психологом,
працівницею реанімаційного відділення

А. Колосовська: Я б хотіла для початку сказати, з якою метою я прийшла на цю програму. Коли я вперше почула про неї, я однозначно вирішила, що буду учасницею програми. Я брала участь у конференції з біоетики, яка проводилася цього року в березні, і навчання на програмі стало логічним продовженням цієї конференції. Моєю метою було поглибити свої знання з біоетики, богослов'я, душпастирства охорони здоров'я.

Протягом цього короткого часу навчання, яке перервалося карантином, мої сподівання виправдовуються. Коли я закінчувала навчання в медичному училищі при медичному університеті, такого предмету, як біоетика, взагалі не було. Ті питання, які порушує біоетика, замовчувалися. І для мене, звичайно, важливо, що тепер я можу здобути такі знання. Я маю найприємніші враження від викладів о. Ігоря Бойка, вони є доступні та надзвичайно глибокі. Приємно мене вразили виклади п. Олега Шепетяка з християнської антропології, які є дуже цікаві.

Інтерв'юер: Чи інформація та знання, які Ви отримали за цей короткий час, є для Вас цікавими й корисними?

А. Колосовська: Так, однозначно, вони є надзвичайно корисними і цікавими. Я планую їх обов'язково використати у своїй практиці.

А. Колосовська: Я працюю заступником головного лікаря з медсестринства. У нас у лікарні колектив налічує понад півтори тисячі працівників, у нас 17 відділень стаціонару. Як я вже казала, в роки свого навчання я не мала можливості здобути знання з біоетики. Те саме стосується багато кого з медичного персоналу, який тепер працює: вони теж не мали змоги здобути таку освіту. Ми організовуємо конференції, семінари в лікарні. Отож я буду намагатися ділитися тими знаннями, які отримую тут, під час навчання на програмі, з персоналом нашої лікарні, з Божою допомогою спрямовувати ці знання на захист гідності життя найбільш незахищених.

А. Колосовська: Ми всі навчаємося, всі працюємо, і заняття відбуваються вже після роботи. Звичайно, дуже хочеться на викладах якомога більше сприйняти від викладача. Найбільша проблема для мене - що немає скриптів, якогось роздаткового матеріалу. Ми тільки отримали скрипт з біоетики від о. Ігоря Бойка. Хотілося б, звичайно, щоб ми отримали матеріал, щоб нам легше було в навчанні. Якщо це неможливо для нас, то я думаю, що ми відкриємо шлях для наших наступників.

ІНТЕРВ'Ю З ПАНІ АННОЮ КОЛОСОВСЬКОЮ,
заступником головного лікаря по медсестринській
роботі клінічної лікарні Львівської залізниці

Інтерв'юер: Незабаром мине два місяці, відколи Ви стали студентом сертифікатної програми з біоетики в УКУ. Які Ваші особисті враження від цієї програми, викладів різних предметів, викладачів?

о. Л. Мостовий: Дякуючи Богові, стараннями, звичайно, цієї ієрархії, цієї Церкви, безпосередньо ректорату, адміністрації цього навчального закладу, ми маємо відтепер і в себе в Україні той направду величний відновлений храм Божої науки, яким є УКУ, котрий заснували великі праведні мужі нашої Церкви Блаженної пам'яті Митрополит Андрей та Патріарх Йосиф. Властиво, саме під його склепінням і збирається тепер множество людей, котрі шукають, котрі потребують того доброго Божого Слова. Направду завдячую Богові, що і я маю можливість цього року скористати з нагоди брати безпосередню участь у програмі, яка присвячена надважливій проблемі охорони людського життя.

Завершено вже майже два місяці навчання. Якими вони були?

Насамперед xочу сказати, що виклади провадять люди, які є покликаними до тих трьох величних професій, вибраних Богом. Передовсім, це лікар душ, яким є кожен священик, долучений до викладів; це лікар тілес, адже маємо велику кількість медиків, які присутні на програмі, і це лікар розуму, яким є кожен викладач, певною мірою долучений до викладів. Отож, ті знання живого Божого Слова, які ми отримуємо, знання науки є конче необхідні саме в теперішньому часі, коли питання людського життя ставиться дуже гостро.

Інтерв'юер: Чи інформація та знання, які Ви отримали за цей короткий час, є для Вас цікавими й корисними?

о. Л. Мостовий: Так, звичайно. Адже кожен у своєму житті, маючи ту чи іншу професію, у певному проміжку свого життя стає перед викликом - зробити якнайправильніший вибір. У той момент, у ті хвилі всі знання, які людина отримує протягом життя, вона акумулює у своєму розумі, у своїй душі. І це допомагає їй робити правильний вибір.

о. Л. Мостовий: Я є священиком Греко-Католицької Церкви, і моє служіння є пов'язане як з людьми, котрі є здоровими, так і з людьми, котрі перебувають у якійсь потребі. Тому хотів би застосувати всі знання, вміння, які отримую тут, на цій програмі, оскільки маю дуже багато потребуючих людей.

о. Л. Мостовий: Труднощів, думаю, як таких не було. Можливо, для викладачів труднощі полягають у тому, що всі виклади відбуваються у вечірній час, а кожен із нас є зайнятий, відповідно до роду своїх занять, своїм ділом, і не кожен завжди має можливість вчасно прибути на заняття. Але хотілось би, щоб ті аудиторії завжди були переповнені. І хотілося би побажати о. д-ру деканові Ігорю Бойкові того натхнення, натхнення до тої доброї справи - сіяти Боже Слово серед людей. Коли ми покидаємо пізно ввечері стіни цієї своєї «альма-матер», нас немовби поглинає ніч, але відтепер з нами завжди залишається оте тепло, яке ми отримали тут, те світло Божої любові, яке ми отримали під час викладів, у якому ще раз утвердилися.

ІНТЕРВ'Ю З О. ЛЮБОМИРОМ МОСТОВИМ,

душпастирем Винник

http://www.ucu.edu.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове

повернутися до стрічки новин

АРХІВ НОВИН 2011-2013

Категорії

Інтерв’ю зі студентами сертифікатної програми з біоетики та душпастрства охорони здоров’я