Професор Бальцаретті коментує слова Папи в Хоспісі Святішого Серця

15-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• Pro-life

Разом з необхідним лікуванням, хворі потребують конкретних проявів любові і співчуття. Ці слова Папи Бенедикта XVI прозвучали під час недільного візиту в Хоспіс Святішого Серця на Яникульському пагорбі. Але наскільки насправді важлива ця близькість, це співчуття для людей, які ось-ось переступлять поріг смерті? Про це говорив перед мікрофоном Радіо Ватикан професор Франко Бальцаретті, представник асоціації медиків-католиків при ООН. Він відзначив, що збільшення прохань про евтаназію, про припинення терапії, яке ми спостерігаємо останнім часом, пов'язане з відчаєм самих хворих і їх сімей. Вони відчувають себе залишеними, оскільки, як вірно зазначив Святіший Отець, в системі цінностей сучасного суспільства людське життя більше не займає очолюючого місця. А на місце дружби і співчуття прийшли добробут, продуктивність і вигода. При всьому технічному прогресі, що має масу позитивних аспектів, наше суспільство все більше відштовхує невиліковно хворих на задвірки суспільства. Вони все більше вважаються тягарем, проблемою, і суспільство намагається позбавитися від цієї проблеми будь-якими засобами, включаючи евтаназію і припинення штучного харчування і гідратації.

Професор Бальцаретті відзначає, що в основі цього явища лежить велике зло нашого часу - самітність. І воно багато в чому зобов'язане новій культурі. Раніше, в традиційній культурі, літня людина, хвора, слабка, вмираюча знаходилися в центрі сімейного життя. У нашій же культурі вони знедолені, грають сумну роль «осіб, які отримують допомогу». Сьогодні панує міф про здоров'я, і той, хто йому не відповідає -- відрізаний кусень. Часто сім'ям хворих ніхто не допомагає, але інколи самі сім'ї, що нехтують хворими, не є носіями культури шанобливого відношення до слабких.

«Останнім часом багато говорять про евтаназію -- продовжує професор Бальцаретті -- і, повинен сказати, я просто приголомшений деякими аргументами і міркуваннями, які можна почути навіть з вуст відомих медиків». Харчування і гідратація - пояснює він - це обов'язкові жести як з етичної точки зору, так і з точки зору деонтологічної і юридичної. Комітет з біоетики підкреслює, що ці дії є незамінними для забезпечення найнеобхідніших фізіологічних умов життя. Воду і їжу не можна розглядати як медичне втручання тільки тому, що вони подаються штучним шляхом. Найслабкіші з наших братів не повинні вважатися людьми нижчої категорії в порівнянні з іншими; якраз через їх слабкість слід підкреслювати їх достоїнство, рівноцінне достоїнству інших людей. Навіть ще більше достоїнство - тому, що їм доводиться стикатися з проблемами і випробуваннями, що ускладнюють їх життя.

переклад Milites Christi Imperatoris