Справу єпископа Антонія Малецького треба відроджувати спільними зусиллями католиків і православних, вважає Дж.Парравічині

11-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство |
• міжхристиянські відносини

Проблеми відродження церковної благодійності, турбота про християнське виховання підростаючого покоління обговорювалися 9 грудня в Культурному центрі «Покровські ворота» після перегляду документального фільму про єпископа Антонія Малецького. Творці фільму - студія «Отчий дім» -- назвали картину «Дон Боско з Санкт-Петербурга».

Католицький єпископ Антоній Малецький (1861-1935) окрім свого пастирського служіння в Росії на початку ХХ ст. добре відомий як дбайливий вихователь, що присвятив все своє життя дітям-сиротам. Подібно до знаменитого католицького святого Івана Боско (1815-1888), о.Антоній Малецький заснував ряд притулків для сиріт в Санкт-Петербурзі-Петрограді, Ленінградській і Псковській областях. «Притулок» для 700 хлопчиків, як і учбово-виробничі майстерні при ньому в Петрограді були знищені більшовиками після арешту о.Антонія в 1923 році.

Кажучи про спадщину єпископа Малецького, Джованна Парравічині, аташе по культурі Представництва Ватикану в Москві, відзначила після перегляду фільму: «Якщо щось і можливо зараз відродити, то лише спільними зусиллями Католицької і Православної Церков. Виховання підростаючого покоління - це загальнохристиянське завдання, ми всі повинні показати молоді, що треба дивитися на Христа, що лише в Ньому містяться відповіді на всі життєві питання. Я бачу, що Патріарх Кирило і архиєпископ Іларіон (глава ВЗЦЗ МП - прим. ред.) підкреслюють, що всі християни повинні співпрацювати, сприяти спільній справі виховання і освіти». За словами Дж.Парравічині, це дуже важливо і для християн Європи, від яких сьогодні потребують «нового рівня християнської самосвідомості» для того, щоб «позитивним чином» протистояти секулярним викликам.

У фільмі «Дон Боско з Санкт-Петербурга» розповідається про те, як син процвітаючого військового інженера Малецького не став продовжувачем сімейної кар'єрної традиції, а вибрав духовний терен, прийнявши в 1887 р. священичий сан в Католицькій Церкві. Його особливою харизмою стало служіння дітям і підліткам - сиротам. «Я вирішив присвятити себе служінню цим маленьким людям, виховати з них вірних синів Церкви і свідомих громадян Росії» -- писав о.Антоній Малецький. Вже в 1889 р. він заснував перший притулок для хлопчиків, завданням якого було виховання, освіта і професійне навчання. Незабаром невеликий притулок значно виріс; у 1912 р. завдяки благодійникам для нього було побудовано простору будівлю, в якій розміщувалися учбово-виробничі майстерні, ремісниче училище, інтернат, їдальня і бібліотека. До 1917 р. в притулку одночасно виховувалося близько 700 хлопчиків.

Далі фільм оповідає про антирелігійну кампанію перших років радянської влади, про закриття церков і репресії проти священнослужителів. Піддався переслідуванням і о.Антоній: у березні 1923 р. він разом з іншими католицькими священиками Петрограду був арештований і засуджений до п'яти років тюремного ув'язнення. Тоді ж був закритий заснований ним притулок, скасовані учбово-виробничі майстерні, знищена церква Святого Серця Марії, де о.Антоній служив настоятелем. Повернувшись, після амністії 1925 р., до Ленінграду, о.Антоній прийняв єпископський сан, а вже в 1927 р. відправився в заслання в Архангельську область. У 1930 р. він був знову арештований і відправлений до концентраційного табору під Іркутськом. У 1934 р. польський уряд і Ватикан добилися його звільнення; випущений з табору, він пішки добрався до Іркутська і обірваний, без грошей, в напівбезумному стані був знайдений на вокзалі співробітниками польського посольства. Не доїхавши до Риму, куди він був запрошений Папою Римським, Малецький помер у Варшаві в січні 1935 р. і був похований в соборі св. Яна; у 1961 р. його прах був перенесений на одне з варшавських кладовищ.

Джованна Парравічині перед переглядом фільму розповіла про те, що о.Антоній на початку свого священичого служіння спеціально поїхав до Італії, щоб познайомитися з Іваном Боско і його досвідом роботи з дітьми. «Не знаю, чи зустрівся він з доном Боско, але цей візит до Туріну спонукав о.Антонія створити щось подібне в Петербурзі» -- говорить у фільмі о.Кшиштоф Пожарський -- нинішній настоятель парафії св.Станіслава в Санкт-Петербурзі, де шанують пам'ять єпископа Малецького.

На вечері також зазначили, що в 2000 р. почався процес беатифікації єпископа Антонія Малецького, і зараз «все йде до піднесення його до лику святих», сказала Дж.Парравічині.

Юлія Зайцева
переклад Milites Christi Imperatoris