Європейська спроба вигнання Христа

07-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• християнофобія |
• культура і суспільство

Італійська професорка Роза Альбероні проаналізувала рішення Страсбурзького суду з прав людини з питання присутності Розп'яття в шкільних класах. Інтерв'ю з Розою Альбероні було опубліковане 25 листопада католицьким агентством «Зеніт».

Кілька років тому вона написала книгу, названу «Вигнання Христа», де розповідає про історію боротьби проти Христа і Його Церкви. Ось вже двісті років філософи і революціонери, політики і диктатори, а також представники войовничого атеїзму прагнуть вигнати Христа з життя народу. Рішення Страсбурзького суду нагадує сторінки з книги проф. Альбероні «Вигнання Христа». Автор описує, з якими почуттями вона сприйняла рішення про заборону на Розп'яття в школах.

«Немає гострішого болю, ніж бачити утіловлення своїх припущень -- говорить Альбероні. -- У моїй книзі я проаналізувала всім відомий історичний процес вигнання Христа з християнської цивілізації». Цей макроскопічний шлях, який може побачити кожен, хто володіє здоровим глуздом, починається від якобінців за часів французької революції, проходить через комуністичний і нацистський досвід і продовжується в особі войовничих атеїстів. Ця група, яка має значний вплив у сфері культури, релятивізувала все, сприяла зародженню в кожному з нас безумного бажання робити все, що хочеться. Це - бур'ян диктатури особових бажань, посіяний войовничими атеїстами, дбайливо вирощений.

Вони ховаються під масками, щоб не відкрити свій справжній образ. Це -- люди, які уподібнюють людину до тварини. Гомосексуальна гординя чи «зроби сам» аборт затверджуються як невід'ємні права індивідуума. Ми маємо справу з черговою диктатурою небагатьох, яка винищує і пригнічує цілі народи: вчора -- гільйотиною, Гулагом, таборами смерті, сьогодні -- бажанням одного, що підноситься над мільйонами. Якщо одна людина спокушається, побачивши Розп'яття в університетській аудиторії, де знаходяться сотні студентів, то, претендуючи на заборону неугодного їй об'єкту, вона ігнорує гіркоту великого числа її товаришів, яких позбавляють символу любові. «Рішення Страсбурзького суду виправдовує волю тирана в ім'я прав людини, в ім'я демократії. Це - парадокс розмірів хмарочоса» - стверджує пані Альбероні.

Сьогодні в Європі діти ростуть без Бога, виховуються, не знаючи Христа. Що ж це за «права»? Саме на ці «права», на шкоду мільйонам людей, претендує кілька якобінців. Людина створена вільною, вона може вірити чи не вірити, але вона не повинна нав'язувати свої ідеї іншим людям. Як і раніше ми маємо справу з явищем, коли якісь ефемерні права зневажають почуття мільйонів людей і йдуть проти загального здорового глузду. Войовничим атеїстам за короткий час вдалося усунути з шкільних програм викладання основ Старого Завіту, патріархів, пророків і т. д., так само як і слова Христа, Його Пришестя і Воскресіння. Ось парадокс парадоксів: Христа усунули з цивілізації, яка носить Його ім'я. Слід пам'ятати, що ми живемо в 2009 році християнської ери. Євреї і мусульмани складають свої календарі на інший спосіб, і це явище повинне мати причину. Друге міркування: всі диктатори намагалися почати новий календар з власної ери, вони поступили розумно і хитро. Вони завжди знали: щоб викоренити Христа, необхідно викоренити християнську цивілізацію. Саме так і поступали французькі революціонери і Гітлер. Щоб вигнати Христа, вони хотіли встановити tabula rasa, почати календар з нуля і дати цивілізації інше ім'я. Якщо європейські народи не повстануть, якщо ретельно не стежитимуть за кожним законом, який їм пропонується, то вони незабаром виявлять, що, згідно із законом, календар християнської цивілізації повинен починатися з французької революції, тобто з епохи, яка відкрито відкинула Христа, замінивши Його інтелектуальним раціоналізмом і холодною бюрократією.

Роза Альбероні говорить про ризик «єврократії», яка може настати вслід за минулими видами тоталітаризму. Єврократія є войовничою частиною атеїзму, вона прагне нав'язати, у вигляді закону те, в що вірять атеїсти, і робить це саме в той момент, коли люди стурбовані іншими проблемами, зокрема, економічною кризою. Щоб задум атеїстичної бюрократії не почав панувати в законодавчому порядку, народи повинні вміти сказати своє «ні», відкинути закони, які впроваджує група бюрократів. Європейські народи повинні зрозуміти, що сьогодні економічну кризу можна здолати так само, як в 20-му столітті здолали катастрофу двох світових воєн. Вони повинні зрозуміти, що дорога возз'єднання осколків власної самобутності важка і довга в порівнянні з короткою колективною жертвою, необхідною для подолання економічної кризи. Вони повинні зрозуміти лукавство войовничих атеїстів, які користуються неуважністю народу. Їм удалося зруйнувати основні цінності нашої цивілізації. Сьогодні ми знаходимося на краю прірви, і народи покликані зупинитися, задуматися, відкинути закони, які руйнують їх власну ідентичність, їх культуру.

Деякі політичні і інтелектуальні кола борються проти християнської ідентичності Європи, закликаючи до встановлення плюрорелігійної і багатонаціональної Європи. Проф. Альбероні уподібнює цих людей до старогрецьких зрадників епохи міст-держав. Невелика група людей, спраглих до влади, вдавалася до змов, щоб нав'язати власну волю. Тоді один із змовників, наприклад житель Афін, йшов до Спарти, де підбурював до війни проти власних співгромадян, а інші змовники, що залишилися в Афінах, відкривали двері міста загарбникам. Так була знищена грецька цивілізація. Вона самозруйнувалася ненавистю і жаданням влади.

Але як можна пояснити той факт, що ліві, ліберали і радикали, що наполегливо борються проти Католицької Церкви і християнських цінностей нашого континенту, в той же самий час «боязкі» і поступливі перед ісламістами, які оселилися в Європі?

Це відбувається тому -- відповідає Роза Альбероні -- що вони розглядають ісламістів як союзників, здатних зміцнити нечисленні сили, які вони мають в своєму розпорядженні в християнській Європі. Лише заради того, щоб перемогти християнство, вони готові на все. Але вони не розуміють, якщо вдасться здійснити цей задум, то і самі вони загинуть. Поза сумнівом, вони виявляться останніми жертвами -- після того, як побачать загибель або рабство власного народу. «Я повинна зізнатися -- додала Альбероні -- що вираз «християнське коріння» мене сильно дратує, оскільки з часом він може стати небезпечним». Іван Павло II використовував цей термін в технічному сенсі, коли Європейський Парламент працював над складанням Конституції для Європи. Цей вираз походить від Гегеля: у контексті боротьби з якобінським і безбожним рухом в перші десятиліття ХІХ століття він наполягає на тому, що будь-яка Конституція повинна ґрунтуватися на двох коріннях: культурній традиції і релігії народу. Тобто, Конституція повинна відповідати народові, яким вона управлятиме. Якщо Європа - дочка християнської цивілізації, то європарламентарі, що бажають скласти нову Конституцію, не можуть ігнорувати культурну традицію і християнську релігію, які представляють собою істинну спадщину Європи. Християнська цивілізація не складається З коріння, а є величезним деревом, що виросло НАД культурним корінням юдео-греко-римської цивілізації. На цьому культурному корінні тримається її послання, її нове бачення світу, яке приніс Христос. За два тисячоліття воно стало величезним деревом християнської цивілізації, яке хочуть зрубати нечисленні войовничі атеїсти. Проте, переважна більшість людей, не усвідомлюючи того, що відбувається, продовжують називати свою цивілізацію Заходом. Вони визначають її як географічну частину планети, не називаючи її власним ім'ям. Якщо ж цивілізація не має імені, то вона зникає. Коли народжується людина, ми даємо їй ім'я, коли ми винаходимо нову річ, то придумуємо для неї назву, коли ми відкриваємо новий територіальний простір, ми також іменуємо його. Після відкриття Америки здоровий глузд повинен був нам підказати, що настав захід західної Імперії. Говорити про Імперію Сходу і Імперії Заходу більше не має сенсу, оскільки Європа відкрила інші континенти на інших півкулях - Америку і Австралію - і принесла туди християнську цивілізацію. Австралія і Латинська Америка знаходяться в тій же півкулі, але не входять до складу «Заходу». Войовничі атеїсти почали називати християнську цивілізацію терміном «Захід», а всі інші послідували за ними, переконана проф. Альбероні.

У книзі «Вигнання Христа» вона закликає християн підняти голову і захистити власну ідентичність. В Італії народ виразив протест проти закону, що забороняє розміщення Розп'яття в громадських місцях, і це -- «здорова реакція -- вважає Альбероні -- проте, її недостатньо». Культурні і політичні лідери повинні підкреслити глибший сенс Розп'яття. Подібно до зірки Давида для євреїв і півмісяця для мусульман, Розп'яття - не лише релігійний символ, але і ідентифікаційний символ. Тому його повинні захищати не лише віруючі, але і невіруючі. Якщо буде усунено Розп'яття, то ми більш не знатимемо, хто ми, звідки ми і куди йдемо. Більш не існуватимемо як народи, як цивілізації. Кажучи про себе, євреї гордяться приналежністю до єврейської цивілізації, так само як і мусульмани. «Я звертаюся не лише до католиків -- пояснює автор книги «Вигнання Христа» -- але і до протестантів, і до православних, до всіх віруючих, що сумніваються і невіруючих, бо йде мова про виживання нашої цивілізації. Ігнорувати небезпеку - акт мазохізму, підсвідоме бажання смерті, самознищення». Захист своєї приналежності до християнської цивілізації вимагає зусиль. Але нас відволікає спів русалок - говорить Альбероні -- вони спокушають нас залишити все, не бачити небезпеки; продовжують повторювати нам, що всі цивілізації рівні, релігії рівні, а усяка цінність дорівнює антицінності. І це - чаклунська, смертоносна мелодія, як добре зрозумів гомерівський Уліс.

переклад Milites Christi Imperatoris