Був солдатом, а тепер став воїном Христа

06-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки |
• інтерв'ю

Інтерв'ю із Максимом Вербельчуком, колишнім курсантом Академії сухопутних військ, а тепер семінаристом Львівської духовної семінарії.

Чи пам'ятаєш ти свій перший прихід до церкви, що тебе туди привело?

Так, звичайно! Але, але я б радше говорив про не про один, а про два моїх приходи: перший - несвідомий, коли десь у дитинстві батьки привели мене у храм якогось селища у Житомирській області; та другий - свідомий, коли я будучи курсантом прийшов до Храму Архистратига Михаїла, що в Академії сухопутних військ. Але й туди я прийшов радше з цікавості, після того як познайомився із капеланами.

Які твої перші враження від зустрічі з капеланами та спілкування з ними?

Капелани о. Степан Сус та бр. Андрій Зелінський, ТІ, найперше пробудили в мені цікавість, про яку вже йшлося вище. У мене почали виникати багато різних запитань, на які капелани давали більше, а ніж просто грунтоні відповіді.

Що стало поштовхом до усвідомлення тобою необхідності глибшого духовного життя?

Говорячи про такий переломний момент, то якоїсь чіткої відповіді не маю..., можу хіба що сказати про молитву та розважання з приводу того, що найперше я бажав усвідомити чи у цьому житті я хочу бути з Богом чи ні. Як до цього періоду внутрішнього осомислення долучилися військові капелани? Отець Степан з братом Андрієм постійно підтримували усі мої пошуки та вказували на шлях, точніше на сам напрямок до цього шляху. Мої перші кроки вони робили разом зі мною.

Розкажи будь-ласка про твою участь у релігієзнавчому гуртку?

У гуртку мені перш за все було цікаве спілкування на тему віри в колі своїх товаришів по службі. Це швидше було не настільки спілкування, як слухання. Протягом того часу, коли я був учасником гуртка, на запрошення капеланів у ньому брали участь різноманітні гості, фахівців у багатьох галузях. Ті зустрічі залишили багато незабутніх вражень, але й знову - велику кількість запитань, у пошуках відповідей на які допомагали ті ж таки капелани. Гурток залишився у моїй памяті ще одним затишним місцем пізнання Божої любові, яке для цього створили нам о. Степан та бр. Андрій.

Які події курсантського життя були вирішальними у твоєму релігійному житті?

Переломним моментом для усвідомлення та прийняття Божого покликання стало паломництво до Люрду. Саме там молитви до Пресвятої Діви Марії укріпли мої подальші кроки. Також можна згадати про «просвітлення», якщо можна так сказати, яке було результатом праці над духовними вправ св. Ігнатія Лайоли, які зі мною провадив бр. Андрій. А взагалі, кожна зустріч з о. Степаном та бр. Андрієм були моментами, які змушували задумуватися над моїм життям та спонукою до пошуку Божого покликання.

Що стало причиною твого рішення вступу до духовної семінарії?

Тут відповідь банальна і дуже коротка: я хочу і надіюсь пізнати Господа нашого Ісуса Христа.

Як ти бачиш своє майбутнє священиче служіння?

Найпереше і найважливіше у кожному етапі мого служіння я намагатимусь все більше пізнавати велич Бога, Його любові та ласки. І, маю надію, можливо колись зможу відповісти на ті запитання, на які зараз не знаходжу відповідей.

http://www.kapelanstvo.com.ua