Богослови здатні сповіщати таємницю Бога, якщо вона торкається їх власного серця

02-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

Справжній богослов -- не той, хто піддається спокусі вимірювати власним розумом таємницю Бога, але той, хто усвідомлює власні межі, подібно багатьом Святим, в яких ми визнаємо великих наставників. З такими словами Папа Бенедикт XVI звернувся вчора до членів Міжнародної богословської комісії, в перший день її щорічного пленарного засідання.

Прообраз самовпевненого теолога, який вивчає Святе Письмо так само, як деякі вчені досліджують природу -- тобто, з академічною холодністю, яка претендує на вівісекцію таємниці і ігнорує іскру трансцендентності -- Бенедикт XVI бачить в стародавніх книжниках, що вказали Волхвам дорогу до Вифлеєму, до Немовляти Ісуса. Ці люди -- зазначив Папа -- «відмінні фахівці: вони можуть сказати, де народився Месія». Проте, самі вони «не відчувають покликання туди йти». Блага Звістка не стосується їх власного життя, залишаючись за його межами. Так, вони в змозі надати інформацію, але інформація не стає частиною їх життя:

«І у наш час -- продовжив свою думку Св. Отець -- впродовж останніх двохсот років ми спостерігаємо те ж саме. Є високоосвічені люди, чудові фахівці, великі богослови і наставники віри, в яких ми багато чого почерпнули. Вони осягнули тонкощі Святого Письма і історії спасіння. Але їм не вдалося побачити саму таємницю, саме ядро: те, що Ісус був воістину Сином Божим. (...) З історії богослів'я цих двох століть неважко привести в приклад видатних людей, завдяки яким ми багато чому навчилися, але чиє серце не було відкрите на таємницю».

Бенедикт XVI виносить сувору думку, стверджуючи, що деякі вчені «ставлять себе вище за Бога», або їх метод не передбачає Бога. Але ця думка ще строгіша відносно богослів'я, яке принижує божественне. Папа описує недоліки такого богослів'я за допомогою яскравого порівняння: «У води Святого Письма закидаються сіті, розраховані лише на риб певного розміру, а риби більші не поміщаються в сіті і тому не можуть існувати. Так само деякі зводять найбільшу таємницю Ісуса - Сина, що став чоловіком -- до історичної особи Ісуса, образу дійсно трагічного, безтілесного привида, що залишився в труні; він зітлів і, по суті, мертвий».

Але історія Церкви рясніє чоловіками і жінками, здатними визнати свою малість перед лицем величі Бога, здатними бути покірливими і тому осягати істину. З їх сонму Папа назвав деякі імена: «Від Бернадетти Субіру і святої Терези з Лізьє - з їх новим прочитанням Святого Письма, не науковим, але проникаючим в серце Писань -- аж до Святих і Блаженних нашої епохи: сестри Бакіти, Матері Терези, Даміана де Вестера».

Всі вони - додав Папа - відносяться до категорії «сумирних вчених», прикладу яких ми повинні слідувати, якщо хочемо бути «справжніми богословами, здатними сповіщати таємницю Бога, що торкнулася самої глибини серця». Такими богословами були Пресвята Богородиця, святий євангелист Іван, а також сотник біля Хреста. Таким був апостол Павло, все життя якого стало емблемою переходу від фальші до справжньої премудрості:

«Після воскресіння Господь -- пояснив Св. Отець -- торкається серця Савла на шляху в Дамаск. Він - один з тих вчених, які не можуть бачити. Кажучи про ті часи в Першому посланні до Тимотея, сам він називає себе неосвіченим, не дивлячись на всю свою вченість. Але Воскреслий доторкається до нього. Він сліпне і потім дійсно прозріває. Він починає бачити. Так великий вчений стає малим, і саме тому бачить в Божественному безумстві справжню премудрість, найбільшу премудрість, яка перевершує будь-яку людську мудрість».

Робота Міжнародної богословської комісії, яку очолює кардинал Вільям Левада, проходить до п'ятниці. На пленарному засіданні Комісія обговорює завдання своєї діяльності на найближчі п'ять років. Одним з них буде питання богословської методології, вже підняте на минулих засіданнях.

переклад Milites Christi Imperatoris