Caritas in Veritate. З Папою Бенедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (17)

04-11-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• офіційно

Частина 1/Частина 2/Частина 3/Частина 4/Частина 5/Частина 6/ Частина 7/Частина 8/Частина 9/Частина 10/Частина 11/Частина12/Частина 13/Частина 14/Частина 15/Частина 16

«Розвиток народів, права та обов'язки, навколишнє середовище» - так називається четвертий розділ енцикліки «Любов у істині» Папи Бенедикта XVI, у якому він аналізує етичні наслідки та вимоги процесів, пов'язаних із розвитком народів.

Насамперед Святіший Отець пригадує, цитуючи послання Слуги Божого Івана Павла ІІ на Всесвітній День миру 2003 року, що загальна солідарність на всесвітньому рівні, оскільки добро, є, одночасно, і обов'язком. «Сьогодні багато людей схильні дотримуватись переконання, що не мають жодних зобов'язань перед ніким, лише перед собою самими» (ч.43) - пише Бенедикт XVI, зазначаючи, що такі особи вважають, що мають тільки права, а тому зустрічаються із сильними перешкодами на шляху до дозрівання у відповідальності за цілісний розвиток, як власний, так й інших. Тому потрібно зрозуміти, що передумовою прав є обов'язки, без яких вони стають свавіллям. Папа вказує на те, що сьогодні ми живемо у серйозних протиріччях. З одного боку, відстоюються різні свавільні так звані права, вимагаючи їхнього визнання та сприяння з боку державних структур, а в той же час для значної частини людства заперечуються найелементарніші та фундаментальні права. У багатих суспільствах можна зауважити вимагання права на надмірне, а навіть на злочини та пороки, а в той же час у деяких економічно відсталих регіонах чи навіть на периферіях великих міст, бракує їжі чи питної води, доступу до базової освіти чи медичного забезпечення. Суть проблеми полягає в тому, підкреслює Святіший Отець, що особисті права, відірвані від контексту обов'язків, які дають їм повний сенс, вириваються з-під контролю і починають живити спіраль практично необмежених вимог. Обов'язки окреслюють права, тому що відсилають до антропологічного та етичного виміру, в істину якого вписуються також і ці останні, що забезпечує їх від перетворення у сваволю. «З цієї причини, - зазначає Бенедикт XVI, - обов'язки підсилюють права і їх захищають та їм сприяють, як зобов'язання, яке потрібно узяти на себе задля спільного добра» (ч.43). Якщо ж основою прав людини стають постанови збору громадян, то вони можуть бути змінені у будь-яку хвилину, отже, у суспільній свідомості втрачається почуття обов'язку їх шанувати і дотримуватись. Коли таке стається, зауважує Папа, розвиток народів є під загрозою, а така поведінка компрометує авторитет Міжнародних організацій, передусім - в очах країн, які більше потребують допомоги.

Розуміння прав та обов'язків у перспективі розвитку повинно звернути увагу на проблеми, пов'язані із демографічним зростанням. Папа зазначає, що неправильно вважати зростання населення причиною відсталості, вистачить звернути увагу на кризи, які з'являються у країнах, де зменшується народжуваність. Без сумніву, потрібно звертати належну увагу на відповідальну прокреацію. Церква, якій лежить на серці справжній розвиток людини, радить їй повну пошану до людських цінностей також і в здійсненні своєї статевості, яку не можна звести до чисто гедоністичного чи розважального факту, як також виховання у цій сфері не може обмежуватись лише до навчання того, як уникнути небезпечних заражень чи «прокреативних ризиків». «У дійсності, - пише Бенедикт XVI, - відповідальність забороняє як вважати сексуальність лише звичайним джерелом приємності, так і регулювати її за допомогою політики примусового планування народжень» (ч.44). Ці явища є проявом матеріалістичних концепцій, які ведуть до того, що людські особи зазнають різних форм насильства.

«Морально відповідальна відкритість на життя є економічним та суспільним багатством» (ч.44), - пише далі Святіший Отець, вказуючи на те, що великі держави змогли вийти з убогості також завдяки великій кількості своїх мешканців та їхнім здібностям. І, навпаки, колись процвітаючі країни зазнають тепер періоду непевності, а в деяких випадках і занепаду саме з причини зменшення народжуваності - вирішальної проблеми суспільств з високим добробутом. Крім того, сім'ї з невеликою, а часом дуже маленькою кількістю членів, збіднюють суспільні стосунки і не гарантують ефективні форми солідарності. Такі ситуації є виявом слабкої надії на майбутнє і моральної втоми. І тоді стає суспільною, а навіть і економічною необхідністю і надалі пропагувати новим поколінням красу сім'ї та подружжя, відповідність цих інституцій до найглибших вимог серця та людської гідності. У цій перспективі, підкреслює Бенедикт XVI, держави покликані вводити заходи, які б сприяли головній ролі та цілісності сім'ї, заснованої на подружжі між чоловіком та жінкою, що є першою і живоносною клітиною суспільства. Вони також повинні піклуватись її економічними труднощами, шануючи, однак, її природу взаємних стосунків.

http://www.radiovaticana.org/ucr/index.asp

 

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове