Ціль життя ч.1 -- Важливе питання

• Категорія:

• Ціль життя

о.Отто Когавс Т.І.

Важливе питання

Життя! Від тисячоліть шумить воно, пливе по цілій землі, розвивається, мільйони істот зроджує воно зі свого лона, жене їх у вир і, як зужитих та мертвих, викидає їх знову на землю.

Життя - що воно означає? Чого воно хоче?

Життя! Що воно означає - чого воно хоче? Непотрібне питання! Якнайменше для багатьох, як здається!

«Мамо, - питає маленька донечка, - нащо є життя?» Хвилина мовчання, роздумування - відтак відповідь: «Навіщо справді є життя? Дитино, я й сама того не знаю».

Зворушливе зізнання! У теперішній час досить характерне зізнання! Живемо рік за роком, десятиліття за десятиліттям, вчимося, вишколюємо себе, вибираємо звання, засновуємо родину, виховуємо дітей, працюємо, терпимо, йдемо на жертви. Але для чого? Таке питання забуваємо поставити самим собі.

Так його залишаємо збоку, як непотрібне. «Навіщо багато роздумувати над життям, коли й так приємно жити?» - так міркують одні. - «Для чого морочити собі голову? І так прийде все, як має прийти», - так думають інші.

Не роздумувати над ціллю життя? Але хіба ж ми тварини, що в безмовності переживають день та бездумно споживають поданий їм корм. Чи не жевріє в нас дух і хіба не є його святим обов'язком озирнутися добре на всі сторони? А дух - чи не витворює він про все своїх власних думок? Чи не докладає він найбільшого зусилля виробити собі поняття на всі поодинокі життєві прояви: на діяння сил природи, на таємниці тваринного й рослинного життя, на історію та хід життя народів? І це має бути слушне, мудре й розумне: Закривати очі перед цілістю життя, перед останньою своєю метою і вартістю? Чи не подібне це до нерозсудливості й короткозорості моряка, що здобув найкращі знання, щоб збудувати свій корабель, але забув, куди ж, властиво, збирався на ньому плисти?

Не думати про ціль життя? Але хіба ж ми є лише бездіяльними глядачами або фігурами без волі, що їх життя кладе на свою шахівницю так, як йому до вподоби? Чи радше ми не є співтворцями життя? Чи результати і невдачі не є залежними, здебільшого, від нашої співпраці? Чи, може, кожний не є подекуди ковалем свого щастя? Хіба життя не є подорожжю, будівництвом? Якби ж так дорога закінчувалася багном і прірвою? Або будова здалася непотрібною та наприкінці розпалася в порох і в ніщо?

Не роздумувати над життям? Ну це ще підійшло б, адже життя дає тільки марні втіхи! Але який страшний тягар кладе воно на наші рамена? - Скільки праці, неспокою вимагає воно від нас! Як пригноблююче діє воно своїми нестатками, війнами, катастрофами! Будує культури й руйнує їх у крові та сльозах так, що декому приходить на думку гірке питання, чи взагалі життя варте того, щоб жити?

А якби так хтось вищий стояв понад життям, той, що дав життя, і тому також вимагає особливих завдань від нашого життя та колись все ж таки зажадає діл? Чи не шепче навіть найбільшому легкодухові від часу до часу якийсь таємний голос, що він буде відповідати перед кимось вищим за його дари й за його час? Чи не збирав кожного страх і жаль за змарнованим життям. А не рідко й розпука?

Чи ж не змушує, отже, життя передовсім переконатися, що воно означає? Чи питання про свою ціль, буття і вартість не є найважнішим питанням людства?

з німецької мови переклав др.Андрій Галабарда

продовження: Хиткі відповіді

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове