Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
В Аргентині відбувся урочистий акт передачі навчальних посібників про Голодомор для вивчення в усіх школах провінції Місіонес
26-10-2009
22 жовтня 2009 року Міністр культури і освіти провінції Місіонес п. Уго Маріо Пассальакуа підписав окремий наказ, згідно з яким в усіх середніх школах провінції, як державних так і приватних, буде обов'язковим вивчення матеріалу про український Голодомор 1932-33 років.
23 жовтня 2009 року в українському католицькому храмі св. Володимира м. Посадас відбувся урочистий акт вручення посібників з навчальним матеріалом про Голодомор представникам міністерства освіти провінції. Акт передачі матеріалу провів Владика Святослав (Шевчук), Єпископ-помічник української єпархії св. Покрови в Аргентині. У своєму слові Владика Святослав наголосив, що ці болючі факти з історії українського народу ми згадуємо для того, щоб уздоровити нашу пам'ять, загоїти рани минулого, запобігти їх повторенню в майбутньому та визволити сучасну людину від небезпеки людиноненависницьких ідеологій (текст промови див. у додатку).
Владика висловив надію на те, що уряд провінції Місіонес буде промотором впровадження вивчення факту Голодомору на федеральному рівні у всіх провінціях Аргентини. Єпископ подякував інтендентові (мерові) міста Посадас за виділення земельної ділянки в найпрестижнішому районі міста для спорудження пам'ятника жертвам Голодомору.
В урочистості взяли участь пан Уго Маріо Пассальакуа, Міністр освіти та культури провінції Місіонес, доктор Едмундо Сорія Вієта, Міністр міністерства захисту прав людини цієї ж провінції, Голова генеральної ради у справах освіти п. Фернандо Дассо, Мер міста Посадас п.Орландо Франко, інші високоповажані представники влади міста та провінції, українське духовенство та монашество, учні школи св. Василія Великого, чисельні парафіяни парафії св. Володимира, молодь та діти м. Посадас.
Прес служба північного вікаріяту
Додаток
Слово Владики Святослава (Шевчука), виголошене під час урочистості (переклад з іспанської)
Шановні представники влади провінції Місіонес, дорогі представники духовенства та монашества, вірні цієї парафіяльної спільноти, дорогі юнаки та дівчата, дорогі діти.
Події, які переживала Україна в 1932-33 роках є ще досить мало знаними у світі. Ще менш відомим є те, що наш народ пережив три акти геноциду: у 1921-23, 1932-33 та у 1945-46 роках. Найстрашнішим з них був голод 1932-33 років. Сьогодні є дуже важко точно визначити кількість жертв. Однак при допомозі сучасних досліджень можна стверджувати, що тільки під час голоду 32-33 років загинуло як мінімум 4,5 мільйони людей, а якщо говоримо про жертви усіх трьох голодоморів, то їхня сума зростає до 16,5 мільйонів невинно убієнних.
Штучний голод був добре спланований урядом Радянського Союзу, задуманий людиноненависницькою ідеологією як найдешевша зброя масового знищення. Ця зброя мала три ознаки: а) ідеологічна, інформаційна та військова ізоляція етнічної території українців; б) насильницька конфіскація всіх продуктів харчування, які посідали люди та зродила земля, в) цинічне приречення на повільну смерть.
Голодна смерть є настільки жахливою, що одна жінка, яка, будучи дитиною, пережила Голодомор, а потім дорослою потрапила до концтабору Освєнцим, стверджує, що голод є набагато страшнішим за німецький концтабір, бо там німці давали їсти... Всі хто пережили страхіття Голодомору однодушно стверджують, що голод є гіршим за війну, оскільки під час війни ще можна якось врятуватися, а у часі голоду - майже ніколи.
Подібно як Аргентина сьогодні згадує та вивчає болючі факти своєї недавньої історії, коли теж тисячі людей переживали зникнення своїх дорогих рідних та близьких людей в часи жорстокої диктатури, подібно єврейського голокосту, геноциду вірмен та геноциду в Руанді, український Голодомор належить до тих подій, які намагаються не тільки приховати, але й забути десь на полиці історії. Цей біль, який витерпів український народ, заторкнув найглибші коріння цілого людства.
Ось чому Папа Іван Павло ІІ в своєму листі до нашого Патріарха Любомира (Гузара), написаного з нагоди цих сумних подій, зазначає: «Пам'ять про ці драматичні події, що сталися з народом, крім того, що вже є справедливою сама по собі, є дуже корисною для того, щоб розбудити у нових поколіннях прагнення за будь-яких обставин стояти на сторожі гідності кожної людини. Заупокійна молитва, яка зроджується у віруючій душі внаслідок такого спомину, є бальзамом, що затамовує біль, і є воднораз дієвим благанням до Живого Бога про вічний упокій тих, котрі були безневинно позбавленні дару життя. І на кінець, гідна пам'ять про минуле набуває такої вартості, котра виходить далеко поза межі лише однієї нації, і, єднаючись з іншими народами котрі стали жертвами подібних випробувань, несе їм розраду і потіху." ( Лист Папа Івана Павла ІІ з нагоди 70-ліття Голодомору в Україні).
Голод не тільки ранить тіло, але й душу. Він породжує страх та краде свободу. Це той страх, який усуває всіляку здатність волі до опору нелюдській ідеології, той страх, який передається з покоління в покоління. Ці рани можна загоїти при допомозі пам'яті. Пам'ятати про ці події є важливо не тільки для зцілення минулого, але насамперед для того, щоб запобігти їх повторенню в майбутньому, щоб ніколи не сталось чогось такого, що нищитиме людство.
Пам'ятаємо, щоб оздоровляти, запобігати і визволяти...
Саме у цьому полягає важливість рішення керівників освіти провінції Місіонес, яка є не тільки першою у світі, що вирішила включити тему про геноцид українців у шкільні програми, які будуть виховувати молоді покоління місіонців, але й першою в світі зуміла знайти ефективний засіб для того, щоб оздоровляти, запобігати і визволяти.
Сподіваюся, що члени Державного Конгресу Аргентити від провінції Місіонес, внесуть цю ініціативу до Федеральної ради міністрів освіти. Таким чином Місіонес стане промотором того, щоб тема про український геноцид під назвою «Голодомор» вивчалася у кожній школі кожним жителем Аргентини, щоб оздоровляти, запобігати і визволяти...
Шановний пане інтенденте міста Посадас! Користаючи з нагоди хочу подякувати Вам за рішення надати одну з площ проспекту Костанера для спорудження меморіалу жертвам Голодомору. Цей монумент у видимий спосіб спричиниться для того, щоб оздоровляти, запобігати і визволяти...
Шановні пані та панове, дорога молоде!
В цей урочистий момент ми передаємо вам дидактичний матеріал для вивчення цієї теми. Сам характер цієї історичної хвилини говорить нам про те, що ми не передаємо лише якусь ще одну додаткову літературу, що збагатить якусь ще одну шкільну бібліотеку. Ми передаємо у ваші руки болі, сльози, розпуку і смерть мільйонів дітей, юнаків та дівчат України. Разом з цим передаємо вам надію на те, що подібні страхіття, які ми сьогодні згадуємо, жодне покоління вже ніколи не зазнає у майбутньому.
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове
