Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Cлово Архиєпископа Львівського до лікарів-католиків
18-10-2009
Cлово Архиєпископа Львівського
На Літургії з нагоди початку роботи наради президентів Федерації Європейських Асоціацій лікарів-католиків (FEAMC)
Лк 6,17-23.
Вельмишановні лікарі,
Достойні молільники!
Маю сьогодні честь промовити кілька слів до осіб медичного персоналу, з нагоди Служби Божої, на котру прибули наші лікарі, що практикують віру та щиро допомагають людям. В короткому євангельському читанні від апостола Луки, ми почули, між іншим, про людей, котрих оздоровляв Ісус Христос. Причому, до нього сходилося багато людей з різних околиць, котрі радо його слухали, оздоровлялися від своїх недуг, а також, завдяки його духовній силі, людей покидали нечисті духи. Спаситель не вживав жодного медичного інструменту при оздоровленнях, не роздавав магічних таблеток, не робив масажів, вистарчило хворій людині діткнутися його одежі, а з нього виходила сила й оздоровляла людей. Господь, як Творець людини та всієї Вселеної, знає недуги людей і духовні, і фізичні, котрі зціляє своїм внутрішнім актом. Йому не потрібен діагноз, для нього не грає жодної ролі час тривання хвороби та її історія, він чинить це легко, внутрішнім актом, без жодного болю для людини. Жодна людина не може лікувати так, як це чинив Ісус Христос, бо він Бог і людина. Він знає усіх своїх створінь і зовні, і з нутра, бо перед ним немає нічого скритого (пор. 2Мак 12,41; Лк 12,2). Коли Господь оживляв смертні тіла своїм Духом (пор. Лк 8,54-55; Ів 11,43-44), тим більше для нього немає перешкоди оздоровити тіло. Тому дуже важливо і лікарям молитися до Господа за своїх пацієнтів, бо здоров'я походить від Бога. А оздоровча сила міститься у ліках та у руках лікаря, щоб правильно призначити лікування, або обережно й з надією на Бога, чистити рани, видаляти зайві нарости з тіла чи складати роздроблені кості тощо. Всякі хвороби тривожать людей, різних ліків потребує людина та різного хірургічного втручання потребує організм, щоб знову отримати здоров'я.
Святе Писання закликає, щоб належно шанувати лікаря, тому що він потрібен людині (пор. Сир 38,1). Лікарі, як і священики, особи взяті з-поміж нас, отримали дар від Господа, тому повинні бути вдячні Богові та примножувати свій дар лікування. Звичайно, що помиляються і лікарі, не завжди їм вдається встановити правдиву форму захворювання, добре пізнати хворобу, котра здебільшого в нутрі людини, невидима, складно відчитується через рентгені покази. Мимо того, ми потребуємо поради та досвіду лікарів. Мудрець так говорить про цю необхідність: «А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш» (Сир 38,12). Звісно, що лікарю потрібна виняткова терпеливість відносно хворих, котрі знаходяться у небезпечному стані, навіть, коли хвороба не має небезпечної стадії. Усі бажають бути здоровими і то найшвидше. Дуже добре, коли лікарі - особи глибоко віруючі в Бога. Лікар повинен завжди бути свідомим присутності душі у тілі хворої людини, стан котрої може бути незадовільний. Тут не можна забувати слів Ісуса Христа, котрі він сказав оздоровленому чоловікові, що лежав тридцять вісім років у недузі: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось» (Ів 5,38). Тому добре було б, по можливості, дораджувати рідним, якщо не хворим, щоб пробували звертатися до священика. А священик, вислухавши сповіді хворого, уділить розрішення і Господь простить гріхи. За цим може прийти швидке оздоровлення тіла, коли здорова душа. Святий Ів. Золотоустий порівнює хворобу тіла та душі. Він твердить, що не потрібно плакати за людиною, котра лікує рани, хоч терпить великі болі від, наприклад складних операцій. Плакати треба над тими, хто лежить покритий ранами і не лікується. І відносно душі, не потрібно плакати над тими, хто покараний певним способом і приходить до гідного стану, а плакати потрібно над такими, хто грішить без покарання і не спішиться каятися (Слово VIII «Про душу», св. Ів. Золот.).
Дорогі та любі наші лікарі, звертаюся до вас, щоб й ви також, часто дбали про здоров'я ваших душ та вашого тіла. Особливо звертайте увагу на здоров'я душі, дорожіть її здоров'ям у собі та допомагайте іншим про це старатися. Відомо, що тілу приходить кінець на землі і жодна медицина не може від цього спасти. А душа - безсмертна, вона прямує до Бога, бо від нього вийшла. Хай наше дбання про гідний стан душі буде завжди на першому місці! Хай Господь благословить вашу працю та ваше служіння людям, - оздоровленням їх від усяких недуг! Поручаю усіх вас покрову Пресвятої Богородиці та бажаю вам доброго здоров'я! Дякую пану доктору Луціву Івану, що він старався про нашу сьогоднішню зустріч у церкві на молитві. Дякую усім вам за те, що ви сьогодні радо зібралися та знайшли час, щоб спільно дякувати Богу за його дари, за його піклування про нас, за Господню любов та його милосердя! Хай Господь буде завжди у вашому серці!
+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський
Архикатедральний Собор св. Юра
16.10.2009
