Звернення Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я

12-10-2009

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні |
• офіційно |
• УГКЦ

Звернення Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров'я

з нагоди відзначення Всесвітнього дня хоспісної та паліативної допомоги

10 жовтня 2009 року в Україні відзначали Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги. Цей день є доброю нагодою звернути особливу увагу на тих, чиє життя вступає у кінцеву стадію земного існування, а здоров'я невідворотно погіршується.

Вмирання належить до життя як його остання фаза. З наближенням смерті, коли людина стоїть на порозі між земним існуванням та його природнім кінцем з'являється унікальна нагода в особливий спосіб свідчити про цінність життя і пошану до нього як Богом дарованого блага. Відтак, ставлення до смертельно хворого часто стає для тих, хто поруч з ним, критерієм духовної зрілості та людяності.

Опіка над смертельно хворим вимагає об'єднання зусиль з боку родини, близьких, медичного персоналу, соціальних працівників, волонтерів, а також духівників задля полегшення страждання, прийняття і пережиття смерті як останнього випробування у житті хворого.

З цього огляду паліативна та хоспісна допомога покликані через різні середники та заходи забезпечити кожному хворому можливість пройти це останнє випробування, а головно всебічно шанувати та захищати його гідність. З іншого боку, вона виявляє правдиве покликання працівників охорони здоров'я - бути справжніми слугами життя. Властиво до цього покликана кожна людина: отримавши життя як дар і вияв Божої любові, ми повинні цей дар з вдячністю шанувати і не приймати участі в будь-яких практиках, напрямлених на спричинення йому навмисної шкоди чи взагалі його позбавлення.

Потрібно однозначно засуджувати будь-які прояви практики евтаназії - умисного позбавлення життя смертельно хворих з різних мотивів і наголосити, що людина не є господарем життя, а відтак ніхто, а тим більше медичні працівники, які за своїм покликанням є слугами життя, а не знаряддям смерті - не повинні брати участь у безплідних ділах темряви (Еф 5,11).

Сини і дочки Церкви, а також вся українська спільнота не мають бути байдужі до смертельно хворих людей. Необхідно дивитись на людину всеціло, беручи до уваги її як фізичний, так і духовний вимір, а відтак звертати увагу не лише на полегшу фізичного страждання, але також і на духовні потреби. Зокрема, йдеться про молитву, підтримку Святими Тайнами, а також присутність біля хворого, щоб він через любов і турботу ближніх міг розпізнати любов і присутність Божу, перетворити страх перед непевністю на надію, яка сягає за межі земної перспективи.

Степан Дмитришин, голова Комісії

http://www.ugcc.org.ua/893.0.html?&L=0