Залежність від... Бога?

• Категорія:

• Незнання Бога

В сучасному світі безліч людей страждає від всякого роду залежностей: від алкоголю, наркотиків, телевізора, комп'ютера, їжі, інших людей. А чи можлива залежність від... Бога?

Відповідь на це питання залежить від того, як ми розуміємо залежність.

Для того, щоб зрозуміти залежність, належало б прослідкувати, звідки вона виникає. Деякі дослідники вважають, що залежність пов'язана з вродженою схильністю окремих людей, тобто вона не з'являється у людини в процесі життєдіяльності, а людина вже народжується з біологічними передумовами до залежності. Погодитися з такою думкою - означає списати всю провину на натуру (біологію). А натуру, як відомо, не зміниш. Висновки прибічників такої позиції: людина не несе моральної відповідальності за природжені вади натури, значить вона не зобов'язана (немає сенсу) пробувати змінювати те, що вона не може змінити. У результаті - людина повинна піддатися залежності, тому що перед нею (як частиною натури) вона безсила. Не треба великого розуму, щоб зрозуміти, що такий шлях висновків приводить до абсурду і сприяє моральній деградації людини. Хоча слід зауважити, що дійсно існують біологічні (фізіологічних) НАСЛІДКИ, що проявляються в потомства залежних батьків, які отруюють свій організм різними хімічними засобами. Але наслідки залежності - це не причина, а лише наслідок!

Якщо залежність розуміти як набуту психічну схильність, розвинену в процесі неправильного виховання або як спосіб втечі від проблем, то з нею можна і потрібно боротися. Адже людина владна над набутим. І хоч моральну відповідальність за дану залежність особа може пробувати перекинути на довколишню дійсність (погане минуле, середовище, батьки, вихователі, здоров'я і так далі), проте вона несе повну відповідальність за свої дії по відношенню до усвідомленої залежності. Існують, звичайно, аргументи, які пом'якшують відповідальність, але вони її не скасовують.

Глибинна причина залежностей найчастіше криється в незгоді особи з реальним світом. Людина схильна розкладати все, з чим зустрічається в житті, по "поличках" (давати назви, визначати поняття, пояснювати сенс і значення і так далі). У людини є розуміння того, що реальний світ може бути кращим. Чим гірша дійсність, тим більша спокуса втекти від неї або в інше (краще) середовище, або (якщо немає можливості втекти) віддатися маренням про прекрасне можливе (ідеальна віртуальна реальність). Другий тип втечі від важкої дійсності найчастіше виражається в зовнішній пасивності і внутрішній (психічній) активності, тобто буйних фантазіях. Сучасна цивілізація створила такого роду "втікачам" можливість не напружувати свою уяву, а просто споживати вже готові на будь-який випадок віртуальні реальності, досить лише включити телевізор або комп'ютер. Так народжуються "сучасні" залежності, трохи відмінні від "класичних", коли втомлена від нерозв'язних проблем і провалів реального світу психіка просто "розслаблялася" за допомогою алкоголю, наркотиків або інших засобів.

Одним з найвитонченіших способів втечі від реального світу може стати і залежність від... "Бога", тобто використання штучного (вигаданого) образу Всевишнього як засобу для (оправдання) відходу в світ марень. У практиці це виявляється в тому, що людина, виправдовуючись високими ідеалами, може втікати від труднощів в сім'ї, на роботі, бігти від невдач в особистому житті, замкнутися перед оточенням. І все це вона робитиме неначе в ім'я Бога, якому бажає "віддатися", "служити" і так далі

Як відрізнити справжнє служіння Живому Богові від (невротичної) залежності від вигаданого "бога"? Хвора особа перш за все буде замкнута на будь-яку критику зовнішню (від інших) і внутрішню (власну). Залежна від "бога" людина вигадуватиме всякого роду табу, закриті теми, емоційно і непропорційно реагуватиме на усякого роду зауваження, які ставили б під загрозу (сумнів) її світ. Зовні така людина поводитиметься як типовий невротик, бігатиме, бурхливо реагуватиме і ненавидітиме реальність. Початок кожної залежності - це насправді розчарування, дефіцит любові.

Усвідомлюючи небезпеку заміни здорової віри на невротичні релігійні вимисли, слід було б зробити практичні висновки. В першу чергу хотілося б звернути увагу на те, що справжній християнин - це людина, яка живе реальним світом, оптимістично поринає в гущавину дійсності. Християнин розуміє, що головне джерело проблем людини - це відірваність сфери уяви від реального світу. Вміння відрізнити реальне від вигаданого, факту від польоту фантазії - велике завдання і джерело здорового духу. Вміння самокритично дивитися на свої знання, віру, погляди, бажання зрозуміти іншу людину, довіра до вчення Церкви, відвертість з компетентним духівником - гарантія нормальної віри і шанс побудувати справжні стосунки із справжнім Богом. Людина дуже слабка, тому без відкритості на справжнього Бога і Його допомогу (благодать) легко у важкій ситуації піддається спокусі втекти від дійсності, не замислюючись про наслідки. Загострена у момент труднощів туга за прекрасним, за Раєм, відділяє людину лише на крок від втечі в світ марень, де вона вже не невдаха, а свята. І є багато спекулянтів на цій тузі душі за Небом. Тому що чим брудніша земля, тим красивішим здається Небо. І людина, яка не знає Живого Бога побіжить за будь-яким міражем і буде готова платити найбільшу ціну за те, щоб хоч на мить опинитися в Раю. І якщо немає нормального контакту із справжнім Богом, Який пропонує справжній Рай, то людина пробуватиме знайти відповідних її потребам "замінників": алкоголь, наркотик, роботу, віртуальний світ і... "бога".

Щоб не обманювати себе, варто пам'ятати про небезпеку залежності від "бога", не боятися бесід з духівником і обов'язково пізнавати Живого Бога, щоб не проміняти Його ні на які "замінники".

священик Андрій Рилко

© переклад Milites Christi Imperatoris