«Осінь відродження УГКЦ» відзначили у Львові

18-09-2009

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні |
• УГКЦ

ЛЬВІВ - «Осінь відродження УГКЦ» - саме під такою назвою 17 вересня Львівський музей історії релігії провів конференцію, присвячену 20-літтю виходу УГКЦ з підпілля. На заході виступали учасники 250-тисячної маніфестації, яка відбулася 17 вересня 1989 року, коли й була відслужена перша офіційна масова Літургія УГКЦ, священики, які працювали підпільно. У рамках заходу також відбулася презентація музейного альманаху «Катакомбна церква» і виставки релігійної преси УГКЦ «Християнські голоси» з приватної колекції київського журналіста Вахтанга Кіпіані, яка експонуватиметься в музеї впродовж місяця.

Розпочався захід переглядом кадрів, відзнятих у Львові 20 років тому. Присутні священики наголосили, що події 17 вересня - це гімн торжества Греко-Католицької Церкви, «яка зуміла зберегти вірність Божому Слову». «Це була справедлива вимога легалізації усієї катакомбної Церкви», - відзначив Іван Гель, голова тодішнього Комітету захисту УГКЦ.

За його словами, перший етап боротьби за легалізацію Церкви відбувся ще 4 серпня 1987 року, коли владика Павло (Василик), а також іще 22 священики і 182 вірних підписани звернення до Папи Івана Павла ІІ про вихід Церкви з підпілля. Іван Гель також розповів присутнім про те, як, починаючи з 15 травня 1989 року, в Москві на Арбаті відбувалися акції протесту і голодування. Щосуботи на зміну одній групі приїжджала інша.

«Люди пили тільки гарячий чай, були забезпечені нічлігом. Ніхто не відчував страху, ніхто не нарікав... Міжнародні журналісти висвітлювали цю акцію протесту. Загалом впродовж травня-жовтня голодували 2300-2500 греко-католиків. До речі, від 17 вересня до кінця жовтня з Компартії України вийшла 31 тисяча осіб, Щербицький подав у відставку. Отож, бачимо, що релігійний рух не можна відділяти від національно-визвольного», - зазначив він.

Ділився спогадами про Церкву у підпіллі і відомий політв'язень і громадський діяч Юрій Шухевич, син Романа Шухевича (Тараса Чупринки). «У таборі поблизу Караганди, де я відбував ув'язнення, було 10 священиків. Кожної неділі проводились богослужіння, і щоразу - в іншому бараці. Торжественно відзначали Різдво і Великдень. І все це відбувалось у багатонаціональному таборі, де до українців ставились з повагою», - відзначив він. Ю. Шухевич також розповів цікавий факт, як Благодійний фонд Солженіцина, що діяв у Москві, допомагав в'язням, священикам і їхнім родинам.

На тому, наскільки приховано все відбувалось, наголосив владика Ігор (Возьняк), архиєпископ Львівський УГКЦ: до села приїжджали священики і збиралися увечері в оселях своїх вірних, де сповідали, хрестили, відвідували хворих, відправляли богослужіння, що закінчувались близько 3-4 години ночі.

Іван Гречко, ініціатором і незмінний голова Клубу греко-католицької інтелігенції, розповів, що його покоління не могло жити без Церкви, тому її легалізація була природним бажанням і потребою греко-католиків.

Завідувач Інституту релігієзнавства при Музеї історії релігії Марія Омельчук представила учасникам заходу ювілейне видання Інституту - альманах «Катакомбна церква», де зібрано спогади, оцінки учасників подій 20-літньої давності. Марія Омельчук згадала також, як 1989 року музей відправив телеграму Президентові СРСР Михайлові Горбачову з вимогою легалізувати Українську Греко-Католицьку Церкву. Руслана Бобряк, завідувач виставкового відділу "Греко-католицизм" музею, відкрила виставку «Християнські голоси», про яку РІСУ писала детальніше.

Загалом, очевидці цих подій сходяться на тому, що відновлення діяльності Української Греко-Католицької Церкви мало історичне значення для національно-визвольного руху української нації наприкінці 80-х років ХХ ст.

http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;31716/