Категорії

Search

Tags

Священик УГКЦ відповідає на агітлистівку "підгорецьким"


Відкритий лист

священика Української Греко-Католицької Церкви

прот. Ореста Фредини,

у відповідь на агітлистівку від 23 серпня 2009 року
так званим «підгорецьким»

З перших рядків цього листа задумуюсь над тим, яку форму звернення вибрати для Вас. Якось у розмові, світлої пам'яті Владика Володимир Стернюк, - провідник нашої Церкви в часі підпілля, сказав, що людство можна поділити на дві категорії. Одні ті, що чинять добро, - це Добродії, в нашому народі це звернення доволі поширене, - пане Добродію, а інші, ті, що чинять зло, - це злодії. Назвати Вас добродіями мені не дозволяє сумління, оскільки знаю, що ті, які обмовляють ближніх, очернюють, зводять наклепи, належать до іншої категорії людей, однак так називати Вас не хочу, бо мені не дозволяє на це виховання та християнська свідомість. Звернутись до Вас панове не можу, оскільки, щоб так називатись необхідно посідати певне виховання та інтелігенцію. Ви самі себе іменуєте Владиками, та я знаю, що Ви такими не є. Переглянув списки всіх католицьких єпископів, на щастя, Вас там немає. У 2008 році Божому Святіший Отець Бенедикт XVI, Папа Римський, проводив зустріч з єпископами нашої Церкви, на чолі з Блаженнішим Любомиром Гузаром і на цій зустрічі Вас теж не було. Гадав можливо звернусь до Вас, як до монахів ЧСВВ, але знаю що з Чину Святого Василія Великого Вас було виключено. Тому, вживаючи цієї назви у своїх листівках, Ви поповнюєте шахрайство. Для того, щоб називатись монахами, Вам теж не вистачає сповнення трьох Євангельських рад, які називаються монашими обітами. В часі монашого постригу кожен кандидат складає ці обіти, а саме: послуху, чистоти та убогості. Про послух з Вами говорити недоречно, оскільки Ви зухвало зачинили двері не лише перед своїм Протоігуменом, але й усією своєю діяльністю намагаєтесь зневажити добре ім'я, вибраного Синодом єпископів і потвердженого Святішим Отцем Папою Римським, - Голову нашої Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара. Що можна сказати про чистоту, якщо у Ваших писаннях стільки бруду, злоби і наклепництва. Апостол Яків у своєму посланні застерігає: «Коли хтось уявляє собі що він побожний, а не стримує язика, - лиш обманює своє серце, побожність того марна» (Як. 1. 26), а на іншому місці запитує: «Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким?» (Як. 3.11). Виглядає, що з цією чеснотою Ви теж не дружите. Людей, які в таких масштабах витрачають кошти на друк та розповсюдження своїх листів, убогими назвати важко. Аналізуючи спосіб поступків Вашої діяльності, чи краще сказати злодіяльності, гадаю можу звернутись до Вас, просто «товаріщі» (рос.).

У 1945 р. гоніння більшовиками Української Греко-Католицької Церкви розпочалось брехливою публікацією Ярослава Галана «Хрестом і мечем» проти діяльності Голови нашої Церкви, а саме світлої пам'яті Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. З того часу наших єпископів, священиків, монахів, монахинь та вірних, за загально відомою практикою безбожницького режиму, «без суду і слідства» почали засуджувати судом так званої «трійки» та вивозити на заслання. Характерні риси такої практики зустрічаю сьогодні у Вашій діяльності та публікаціях, де Ви засуджуєте Всіх і все судом своєї «трійки», і пишете про анатему на єпископів та священиків. Дякуючи Богу, сьогодні це не Ваша влада, і час вже інший, а Ваші технології залишились старими. Судити когось у Католицькій Церкві може лише компетентна Церковна влада і це повноваження Їй надав Христос. (Див. Євангеліє від Матея 18. 15-18). Тут слід зауважити, що до цієї компетентної влади Ви не належите, а Вас більше стосуються слова з Послання Святого Апостола Павла до Римлян: «Ось чому немає тобі оправдання хто б ти не був, о чоловіче, що судиш... (Рм. 2.1), а також: «Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві він стоїть, або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.» (Рм. 14.4). Тому, ще раз Вам кажу - не судіть. Хочу пригадати Вам сторінки історії нашої Церкви. Всі наші єпископи, мученики та ісповідники, які зазнавали гонінь за віру та вірність УГКЦ отримали вінець перемоги, а їхні гонителі залишилися в історії кровожерними катами та ненависниками Бога.

З найновіших Ваших публікацій я довідався, що Ви «наклали анатему» не лише на весь наш єпископат, а також на: 44 працівників папських декастерій, 228 католицьких єпископів Індії, інших 395 католицьких єпископів, 14 Генеральних Настоятелів, 7 керівників Фоколяре та 5 священиків. Бачу, що для осягнення рекорду Гінеса за кількістю проголошених анатем, Вам бракує кардиналів та єпископів, отож, тепер Ви взялися за священиків. Ваша завзятість нагадує мені попередніх ненависників нашої Церкви та народу.

Так ось «товаріщі», 23 серпня 2009 року Ваші посланці розповсюджували великим тиражем, Ваше звернення до мене серед моїх парохіян, однак я в цей день такого звернення, особисто, не отримав. Саме таким способом більшовики розповсюджували свої «лістовкі», «боєвіє лісткі», «лєтучкі» (рос). Це практика «Павликів Морозових», які залюбки в своїх комсомольських «правдах» застосовували подібні методи. У своїй листівці Ви пишете, що я займаю високу посаду в Церкві, і це правда, а з цього випливає, що така Ваша діяльність згідно з Церковним законодавством є беззаконням. У Євангелії Христос навчає: «Істинно, істинно говорю Вам: хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!» (Ів. 10.1). Ви звертаєтесь у цій листівці до мене таким тоном, ніби, що найменше, були б для мене зверхниками, але я Вас не знаю. До Вашого відома, що майже усі єпископи УГКЦ в Україні, навіть нововисвячені, це колишні підпільні священики, які, як добрі Христові Пастирі, ревно боронили свою Церкву в часі більшовицького терору, і, як мені відомо, Вас між ними не було. Натомість, Ваш самопроголошений голова, це колишній священик Російської Православної Церкви Московського Патріархату. В часі, коли наші священики терпіли гоніння за віру та вірність Католицькій Церкві, Ваш, так званий «голова», а саме Михайло Осідач, - віддано служив у церкві, яка була повністю підконтрольною комуністичній, безбожницькій державі. За таке вірне служіння, за благословенням Московського Патріарха Пімена, отримав митру з рук єпископа Никодима РПЦ МП. Це було саме в рік 1989, в час, коли наша Церква з тріумфом вийшла з підпілля. Незабаром, і він попросився в УГКЦ і його прийняли. У своїй автобіографії Михайло Осідач, яку власноручно підписав у 2003 р., зазначає, що Він служить священиком у селі Кунин і підписується як отець-митрат. Можливо Ви не знаєте, але право носити митру зовсім не означає, що хтось став єпископом. Така постава Вашого самопроголошеного голови церкви, коли хтось бажане видає за дійсне, в кращому випадку, є хворобливою уявою, а в гіршому - намагання присвоїти собі те, що йому не належить. Я розумію, що Вам дуже кортить присвоїти собі ім'я Греко-Католиків. В подібний спосіб поступали колись загони НКВС, вдягаючи на себе форму Українських Повстанців, та винищували цілі села, щоб викликати ненависть у народу до повстанського руху. Ми навчені історією нашого народу, з якої Ви, нажаль, нічого не навчилися. В листівці Ви зобов'язуєте мене визнати Католицьку Віру. Ви не маєте найменшого права мене до чогось зобов'язувати, проте для мене радість є звіщати Євангелію мого Господа і Бога Спасителя Ісуса Христа всякому творінню, в тому числі і Вам. Тому я готовий перед кожним, хто запитує, визнати свою віру і приналежність до Католицької Церкви. Так ось, я католик з католиків, народжений у родині підпільних греко-католиків, за великою милістю Божою отримав дар Хрещення з рук підпільного греко-католицького священика, ісповідника віри. Дияконські свячення отримав з рук Митрополита Володимира Стернюка, а відтак рукоположений у священики Верховним Архиєпископом УГКЦ Мирославом-Іваном Кардиналом Любачівським. В часі свячень підписав власноручно Визнання Віри і склав присягу на вірність і послух Святішому Отцеві Папі Римському, Блаженнішому Патріархові, правлячому Єпископу та їх наступникам. У своїх щоденних молитвах та богослуженнях разом з вірними, прилюдно, у Символі Віри, визнаю свою Віру, подібно як це робить Святіший Отець Папа Римський, Блаженніший Любомир Гузар, правлячий Архиєпископ і кожен вірний Католицької Церкви.

На всі інші Ваші запитання Ви можете отримати відповідь у Катехизмі Католицької Церкви виданого Синодом Єпископів УГКЦ, 2002 р. У вступному слові, до цього видання Катехизму Католицької Церкви (в українському перекладі), Блаженніший Любомир Гузар звертається до всіх: «Бажаю звернути Вашу увагу на такий факт. Наука Христова є одна і та сама для усіх, Віра Христова також та сама для усіх католиків незалежно від того, якого б обряду вони не були, і до якої помісної Церкви не належали б». Навіть у цьому простому реченні, власноручно підписаному Блаженнішим Любомиром, сказане слово про віру Церкви, і віру кожного католика, яку він визнає, благовістить і до якої закликає вірних нашої Церкви.

В останньому виданні Ваших листівок Ви наглядно демонструєте свою віру, подавши світлину де Ваші прихильники стоять з плакатом, на якому українською мовою Ви вимагаєте зареєструвати Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву, а в англійському перекладі вживаєте слово Orthodox, тобто Православну Церкву (копію титульної сторінки Вашої листівки додаю). В одній з попередніх Ваших листівок є стаття датована 21 липня 2009 р., у якій Ви ділитеся роздумами про свою віру та єдність з Римом такими словами: «... Православна Церква без Петра є правовірніша, ніж Західна Церква з Петром». З таких Ваших роздумів не важко зрозуміти, що Ви постійно вагаєтесь. Апостол Яків говорить: «... бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; - людина з подвійною душею, не постійна у всіх своїх дорогах» (Як. 1.6-8). На відміну від Вас я залишаюся завжди вірним Христові та його навчанню, який сказав: «... ти - Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16.18). Тому, ще раз кажу Вам: «Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться бо з нами Бог» (Іс. 8.10).

У Вашому зверненні до Президента України, Ви зазначаєте, що копію звернення відсилаєте Президентові Росії п. Медвєдєву і православним ієрархам. Признаюсь, мене це зовсім не дивує, але наглядно показує «якого поля ви ягоди».

Молюся за всіх, які попали під Ваш згубний вплив і вірю, що Господь має середники для їх повернення у лоно своєї Католицької Церкви. А Вам, на закінчення, раджу взяти глибоко до серця слова Апостолів, які говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних. Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духа» (Послання Апостола Юди 1.18).

Прошу Всемилостивого Господа, щоб просвітив Ваші серця та дарував ласку зцілення для спасіння Ваших душ.

прот. Орест Фредина
парох парафії Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ

 

Примітка:

Вживаючи в цьому листі термін Православна Церква, жодним чином не хочу образити святі почування людей православного віровизнання, лише звертаю увагу на історичний факт заміни понять. Коли замість богословського розуміння слова «православний» - система безбожницького тоталітарного режиму надала йому політичного значення, використовуючи його у своїй брудній, лицемірній політиці.

Копії:
Блаженнішому Любомиру Кардиналу Гузару, Главі УГКЦ
Високопреосвященнішим та Преосвященнішим Владикам УГКЦ
Голові Львівської Обласної Державної Адміністрації п. М. Кметю
Голові Львівської Міської Ради п. А. Садовому
Вірним УГКЦ
Масмедія

 http://www.ugcc.lviv.ua