Італійський економіст Ріккардо Моро про енцикліку «Милосердя в істині»

25-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство

«Якби людина була результатом випадковості або необхідності», якби вона «не мала природи, призначеної для надприродного життя, то можна було б говорити про зріст або еволюцію, але не про розвиток». Ця фраза взята з енцикліки Милосердя в істині. Папа підкреслює: «Немає справжнього розвитку, якщо заперечується духовний вимір людини. Бог є гарантом справжнього розвитку людини», бо, створивши людину по Своєму образу і подобі, «Він живить властиве людині прагнення бути «більшою»». Про це бачення людського розвитку, обкреслене в енцикліці, кореспонденти Радіо Ватикан розмовляли з італійським економістом Ріккардо Моро, директором фонду «Справедливість і Солідарність» при Італійській єпископській конференції.

Коли ми уявляємо собі розвиток як майже механічне, автоматичне чергування фаз, ми, по суті, ототожнюємо людину з якоюсь машиною. Якщо людина є образом і подобою Божою, але також і згідно інших релігійних переконань і концепцій, людина, - жива істота, яка якимось чином бере участь в житті, запропонованому їй божественним виміром. Цей божественний вимір закликає до такого життя за допомогою цілого ряду талантів. У цьому сенсі, розвиток - результат взаємодії талантів між людьми, що завжди приводить до нових результатів.

Релігійний фундаменталізм, пише Папа, подібно до тероризму, є запереченням релігійної свободи, протидіє справжньому розвитку людини і народів. Цей заклик актуальний сьогодні, коли читаєш щоденну хроніку подій в багатьох країнах, від Іраку ка Пакистану.

Якщо виховання у дусі атеїзму означає заперечення людської особи, її багатоскладовості, то, з іншого боку, дегенерація релігійного фундаменталізму, згідно з яким людина позбавлена своєї особистої свободи і зобов'язана дотримуватися системи правил поведінки, визначених іншими людьми -- лише «стерилізує», перешкоджає здібностям людей взаємодіяти і створювати нові речі.

Людина - не машина. Тому економіку потрібно розглядати не лише з точки зору утилітарних параметрів. І якраз фінансова криза може допомогти переглянути ці параметри. Ведуться дебати про причини кризи, і багато хто бачить їх у відсутності етики. Питання етики в економіці не має нічого спільного з риторикою, романтикою або моралізмом. Це - дуже конкретне питання. (...) В той момент, коли я підписую контракт, я повинен думати не лише про свій заробіток, але і про загальний, колективний контекст. Це і є прийняття етичної позиції. Економіці потрібна етика: це означає, що ми зобов'язані задаватися питанням про наслідки наших рішень, наших контрактів, нашого вибору для всіх. Не маючи ж такої уваги, ми переслідуємо свою мету і добиваємося її в короткий термін, але в тривалішій перспективі доведеться зіткнутися з серйозними проблемами, як ті, з якими ми маємо справу зараз.

© переклад Milites Christi Imperatoris