Ставлення до харизматичного руху місцевих єпископських конференцій

• Категорія:

• Харизматична онова

Католицький єпископат в цілому світі з великою прихильністю віднісся до зародження і розвитку харизматичного руху в лоні Католицької Церкви. Вже в 1969 році від імені єпископської конференції США єпископ Мічіґану (Michigan) А. Залєскі (А. Zаlęskі) оголосив, що католицькі єпископи в США вважають харизматичний рух корисним для Церкви.
В 1974 році католицький єпископат Великобританії також одноголосно визнає корисність і автентичність харизматичного руху. Того ж року і єпископська конференція Канади схвалила діяльність харизматичного руху на своїх теренах. В 1983 році єпископська конференція Індонезії схвалила діяльність харизматичного руху в своїх єпархіях. В 1987 році єпископи німецькомовних теренів, а саме єпископські конференції Німеччини, Люксембурґу, Австрії та Швейцарії звернулись до своїх священиків і пастви з пастирським листом, в котрому подали богословське і пасторальне пояснення корисності харизматичного руху для внутрішньоцерковного життя і євангелізаційної місії Церкви. Того ж 1987 року в Ла Сехі (Lа Cеjа), Колумбія, латиноамериканські єпископи обох Америк звернулись до своїх вірних з доктринально-душпастирським документом зі 106 точок, в якому дали позитивну оцінку католицькій харизматичній Онові - документ підписало 109 єпископів, архиєпископів і кардиналів. На даний момент харизматичний рух є визнаний всіма єпископськими конференціями обох Америк, Африки і Азії та більшістю єпископських конференцій в Європі.

Важливість документа з Ла Сехи важко переоцінити. Латиноамериканські єпископи обох Америк у 106 точках подали не лише богословське обґрунтування Онови, але вказали і на плоди цього церковного руху, на важливість харизматичних молитовних спільнот, а також і на можливі труднощі, які можуть бути присутні у функціонуванні Онови. Ось декілька цитат з цього документу.

«... 9... Харизми ніколи не полишали Церкву. Папа Павло VI виразив своє задоволення Оновою в Дусі, яка з'явилася в найрізноманітніших місцях і середовищах та є означена радісною молитвою, інтимною спільністю з Богом у вірності Господу і глибокій спільності душ... Ця Онова потребує від пастирів доброї чутливості, здатності спрямовувати та розрізнювати, щоб запобігти небезпеці збочень.

10. Оскільки ми дуже цінуємо цю ласку і знаємо, які великі багатства і пасторальні можливості дає ця Онова, бачимо користь у її вивченні та підтримці, щоб вона могла принести потрібні плоди та уникнути можливості розводнення, переборщення або збочення...

... 12. Дискретна, але предивна діяльність Духа Божого протягом двадцяти років існування Католицької харизматичної Онови, а також і обильні плоди, що вона вже принесла, вказують нам на важливість цієї духовної течії і спонукають нас її цінити та ревно поширювати, бо вона є одним із середників духовного оновлення, що його так потребує Церква і до котрого нас Святіший Отець безперестанку закликає...
... 15. Онова нам показує щораз ясніше та ясніше дію Святого Духа в Церкві.

16. Одним з великих доктринальних та пасторальних плодів Онови є глибше запізнання Особи і дії Святого Духа, душі Церкви і Її постійного Освятителя...

... 18. Велике богословське обґрунтування харизматичної Онови в Дусі знаходиться в тайні Пресвятої Тройці, а також в інтенсивному запізнанні Особи Святого Духа і Його непомітної та безперервної діяльності в Церкві та в кожному з нас...

... 21. Онова в Дусі дає велику користь тим, що наполягає на важливості дії Духа Святого, душі Церкви і тим, що показала Його різноманітну освячуючу та оновлюючу Дію.

22. Між тим в правдивій Онові в Дусі перше місце займає Особа Святого Духа, а не дари чи харизми, що їх він дарує Церкві...

... 24. деякі помилково думають, що Онова виключно звертає свою увагу на Святого Духа і применшує роль Отця та Сина. Насправді зовсім навпаки. Власне Дух святий є Той, Хто християнинові свідчить про Ісуса (Ів. 15, 26), і Котрий його чинить здатним бути свідком Христового Воскресіння...

25. Одним з плодів Онови є власне радісне сповіщення живого Ісуса «якого Бог вчинив Господом і Месією» (Ді. 2, 36), та котрому всі служать в радості Воскресіння.

26. В світлі Євангелії Онова день за днем все більше відкриває повноту спасіння, що його приніс Ісус. Але не як щось, що сталось в минулому, а як реальність сьогодення, яка змінює життя чисельних людей.

27. Також групи Онови поглиблюють пізнання науки Христа-Вчителя і просуваються до переду в Його наслідуванні.

28. І найважливіше через з'єднуючу дію Духа Божого їхня дружба з Ісусом стає все тіснішою в молитві і житті та надає їм можливості, щоб вони могли «залишитись в Його любові» (Ів. 15, 9).

29. Між тим, до Отця можемо приступити тільки в Дусі (Еф. 2, 18), який «з'єднується з нашим духом, щоб засвідчити, що ми сини Божі, і який дає нам кликати: Авва! Отче!» (Рим. 8, 15-17)...

... 32. Щоб розуміти Харизматичну Онову в Дусі, потрібно знати те, що Дух робив у перших віках Церкви.

33. Хто знає діла Духа Святого в апостолах і первісній Церкві, може краще розуміти те, що відбувається в наш час в Церкві і в світі, і так спостерегти, що ми зараз живемо в часі нової П'ятидесятниці, про яку молився папа Іван ХХІІІ.

34. Дух Божий, душа Церкви, завжди в Ній діяв, але Його дія в певних часах виявлялася в інтенсивніший спосіб. Зараз є власне один з таких періодів...

...37. ... кожна П'ятидесятниця вимагає приготувань. Приготувань, в яких дозріваємо для навернення та «постійності в молитві з Марією, Матір'ю Ісуса» (Ді. 1, 14).

38. В той спосіб приймається сила Духа, яка чинить нас свідками Ісусового Воскресіння на кожному місці і протягом усього життя...

... 40. І та сила Духа Господнього чинить нас здатними перемагати в духовній боротьбі, яку всі мусимо провадити проти Злого, чия присутність, дія і сила всюди з'являються.

41. І сьогодні мусимо вдіти «військове всеспорядження Боже, щоб могти стати проти диявольських нападів» (Еф. 6, 11) і мусимо прийняти «шолом спасіння і меч Духа - слово Боже, з різноманітними проханнями і молитвами, молячись в усяких обставинах у єдності з Духом» (Еф. 6, 17-19).

Зростання та поширення Онови в Дусі великою мірою завдячуємо діянню Марії, улюбленої Обручениці Духа, чиє безперервне заступництво продовжує осягати вилиття Духа Божого на Церкву...

42. Одним з позитивних аспектів Онови в Дусі є важливість, яка в ній надається харизмам або дарам Святого Духа. Вже ІІ Ватиканський Собор з надзвичайною ясністю навчав про них, особливо в конституції Lumen gentium.

43. Коли дехто підтримував думку, що харизми були обмежені лише до початків Церкви, Собор авторитетно потвердив: «Харизми, як і ті, що є надзвичайними, так і ті, що є звиклими і розповсюдженими, мусять бути прийняті з радістю і вдячністю, бо вони дуже потрібні й корисні Церкві в Її потребах.» (LG 12)

44. І поставив дві великі пасторальні спрямування:
а) «надзвичайні дари не можна прохати необдумано, ані очікувати, що вони автоматично принесуть плоди апостольської праці».
б) «судження про їхню автентичність та належне практикування належить тим, яким цей авторитет дає Церква, перш за все на них лежить відповідальність, щоб не загасити Духа, а також, щоб все випробувати і те, що добре залишити. « (LG 12)

45. Якщо ми, пастирі, будемо уважними і будемо з належним розрізненням відкривати всі істинні харизми та у відповідний спосіб спрямовувати їхнє практикування, наші церкви будуть збагачені динамізмом Духа і різними служіннями, які в цьому часі є надзвичайно потрібними...

... 49. Грішиться тяжко, коли хтось применшує важливість харизм чи їх відкидає, або їх відсуває на другий план, або перенаголошує їхню важливість, щоб вивернути їхнє значення в житті Церкви.

50. Наше відношення до харизм мусить мати в собі і відкритість, і страхопочитання по відношенню до кожної з них. Таким було і бачення папи Павла VI, який сказав: «Господи, ще більше збільш дощ харизм, щоб Церкву вчинити пліднішою, кращою і прекраснішою та здібною, щоб привернути увагу цього безбожного і отупленого світу...»

... 53. Самі ж харизми, якими би надзвичайними вони не були, не здатні принести ту зміну, яку настільки бажаємо. «Немає нового людства, якщо найперше не буде нових людей, з новим життям, життям у повній згоді з Євангелією» (EN 18). А новиною Євангелії є любов. «Нову заповідь даю вам: Так як я вас полюбив, так і ви любіть одні одного. « (Ів. 13, 34)

54. Постійно мусимо пам'ятати слово св. Павла: «Прагніть до більших дарів! А я покажу вам ще досконаліший шлях! Коли б я усіма мовами говорив людськими і ангельськими, а не мав любові, я був би міддю дзвенячою, або цимбалами, що бринять. Як би я мав дар пророкування і знав усі таємниці і всяке знання, і коли б мав я повноту віри, щоб і гори зрушував, а любові не мав би я, то був би я ніщо. І коли б на їжу вбогим роздав увесь свій маєток, і коли б і тіло своє віддав, щоб було воно спалено, а любові не мав би, нічого б це мені не користало.» (1 Кор. 13, 1-13).

55. Між тим, мусимо вважати, щоб не впасти у протилежну крайність, тобто, стверджувати, що нам є досить мати любов і тому не мусимо навіть звертати увагу на харизми.

56. Не слід забувати, що св. Павло також каже: «Змагайтесь, щоб осягнути любов; але гаряче прагніть також духовних дарів, особливо ж пророкування» (1 Кор. 14, 1). Духовна зрілість завжди зберігає золоту середину і віддає належну шану надприроднім цінностям...

...62. Одним з найбагатших аспектів Онови в Дусі є молитовні спільноти, котрі в чудесний спосіб розповсюдились в усіх наших єпархіях.

63. Власне тут католики зустрічаються з Оновою і розділяють з братами та сестрами спонтанну молитву під проводом Святого Духа в повному усвідомленні присутності, яку Ісус обіцяв тим, що зберуться в Його ім'я (Мт. 18, 20).

64. З добрим проводом освічених провідників в котрому часі з'являються плоди цієї спільної молитви, яка кожному дає можливість особисто прийняти в ній участь і поділити з радістю і вдячністю освячуюче діяння Господнього Духа. Оскільки в цих групах молитва є завжди пов'язаною зі словом Божим, слово Боже кожного разу все більше укорінюється в серці й розумі та перетворюється в світло і ліхтар на шляху (Пс. 119, 105).

65. Те, що в цих спільнотах переважає прославляння Господа, є знаком зрілості цих спільнот і джерелом небесних благословень.

66. Плоди навернення, духовне зростання, внутрішнє і тілесне здоров'я та отримання багатьох інших дібр підтверджують важливість молитовних спільнот, чийого зросту і зрілості гаряче прагнемо.

67. Між тим, Онова не перетворює зібрання молитовних спільнот на єдині хвилини молитви своїх членів, але кожен член спільноти ще більше прив'язується до літургійної і особистої молитви...

... 69. Так ця молитва, яка є справою Святого Духа, стає найзрілішим виразом нової людини, яка за посередництвом молитви стає співучасником Божественного життя. Щоб ці молитовні спільноти утримались і дозріли, потрібні їм покірні провідники, котрі б мали бути служителями, які себе не будуть ставити як вищих і важливіших, які співпрацюють з пастирями, які не будуть входити в міжособові змагання.

70. «Кожне добре дерево добрі плоди приносить» (Мт. 7, 17) - сказав Ісус. Онова в Дусі Святім своїми плодами показує, що вона є добрим деревом.

71. З-поміж головних її плодів ми б хотіли перерахувати наступні:

Перше Бельгійські єпископи рахують як перший плід харизматичної Онови відкриття Живої Особи Ісуса, визнаного єдиним Сином Божим, якого християнин приймає як свого особистого Спасителя, Господа і Посередника до Отця...

72. Друге. Знаходження глибокої, особистої та спільної молитви. (папа Павло VI)...
Третє. Зростання любові до літургійної молитви, а також особливо й Євхаристії...

73. Четверте. Любов до слова Божого (Св. Письма)...

74. П'яте. Навернення і освячення...

75. Шосте. Братня жертовність...

76. Сьоме. Християнізація всієї людської поведінки...

77. Восьме. Якісні покликання до стану священичого та монашого...

78. Дев'яте. Марійська побожність. Онова в Дусі Святім не ставить збоку побожність до Пречистої Діви Марії, як це неправильно деякі твердять, а навпаки плекає синівську любов до Богоматері і Матері Церкви...

79. Десяте. Відданість таїнственному життю. Католицька харизматична Онова плекає активне таїнственне та літургійне життя...

80. Одинадцяте. Євангелізаційна сила Онови. Коли отримається досвід особистої зустрічі з живим Ісусом і коли їх Дух Святий наверне на нове життя, вірні отримують правдиве і сильне бажання євангелізувати інших, доносити іншим Радісну Звістку спасіння...
Як плоди Онови необхідно також назвати:
а) сильніший і живіший зв'язок пастиря і стада;
б) прагнення до правдивої святості;
в) позитивне очищення народної побожності;
г) оживлення фундаментальних церковних спільнот...
82. Говорячи про Онову в Святім Дусі, часто наголошується небезпека і недоліки, які би могли з'явитися, і які воістину ізольовано де-не-де з'явилися, а все з єдиною метою - відкинути Онову. Причому взагалі не вивчається у відповідний спосіб її доктринальне багатство і велика духовна користь, що їх вона приносить, коли є добре проводженою і коли пастирі її мотивують у правильний спосіб.

83. Цілковито помилковим є витіснення Онови на марґіни душпастирської опіки, причому тут ясно прослідковується прагнення висміяти та дискваліфікувати Онову, відразу ж як тільки-но у марґіналізованої спільноти з'являться проблеми і помилки, котрим легко би було запобігти, якби не марґіналізувалося таку спільноту...

... 101. Гаряче рекомендуємо священикам, щоб вони запізнали і почали цінувати Онову в Дусі Святім, щоб так змогли розпочати її в своїх спільнотах і скеровувати її своєю пастирською опікою, щоб запобігти переборщенням і збоченням...»

©Milites Christi Imperatoris