Римський евхологіон про харизми

• Категорія:

• Харизматична онова

Величезна більшість молитов Римського евхолоґіону адресована Богові Отцеві. Але ця молитва Отцеві неможлива без присутності Духа. Тому Римська літурґійна традиція розуміє саму себе, як безперестану дію Святого Духа - «Богослужіння в своєму висхідному молитовному рухові до Отця неможливо сприйняти без дієвої присутності Духа Святого.
Він оживлює Церкву, і не тільки для того, щоб вона могла продовжувати Боже спасенне діяння і сповіщати спасіння, але і для того, щоб натхнена Ним - Духом - могла звертатися до Отця... В своєму східному русі богослужіння являє собою давання Духа Святого. В богослужінні є присутній сам Христос Господь, який уділяє нам Свого Духа. Цей Дух - Дух Господній - з'єднує Церкву з Христом і прив'язує Її до Господа, який Їй уможливлює осягнення спасіння через богослужіння, яке є чином звернення до Отця в поклонінні і прославі. В той спосіб Церква з'єднується з Христом в Його богослужінні, в зверненні Сина до Отця. І воно, богослужіння, є даром Духа для Церкви.».

«Тому в своєму богослужінні Церква безперестанку прикликає сходження Святого Духа, або сказано іншими словами, сама літурґія має характер епіклези.»

Таке розуміння літурґійного життя Церкви вкорінене в сприйнятті апостолів як засновників християнського богослужіння, джерелом якого є Христос; в сприйнятті літургійного життя апостольських часів, як еталону літурґійного життя взагалі. А «в первісній Церкві Дух Святий не тільки є зачинателем послання і діянь апостолів та їхніх співпрацівників, але Він є також тією силою, що харизматично надихає прославу Бога, яка нестримно переходить в прикликання месіанського спасіння... Дух Святий є тим, Хто будить Церкву до літургійного життя - власне Його натхненням відчуття Церквою єдності з Отцем і Його Прославленим Сином виливається в харизматичну прославу Бога, який через Христа вчинив великі діла спасіння людського роду.»

Тому богослужіння Церкви мусить бути оживлене Духом Отця і Сина, без Нього і Його харизм воно втрачає будь який зміст. Свідома цього римська літурґійна традиція старається не забувати молитись про вилиття не лише Духа Божого, але і Його харизм.

Римська традиція вирізняється з поміж інших християнських традицій динамічністю своїх літурґійних текстів. Візантійський евхолоґіон не знає зміни молитов в часі Літурґії. Натомість, Римська Літурґія має свої специфічні молитви майже на кожен день.

Погляньмо перш за все на молитви Римської Літурґії - Меси. В Великодньому часі Латинська Церква молиться про повторне вилиття Духа на Церкву і цілий світ. Вступна молитва Літурґії суботи третього тижня після Пасхи каже наступне: «Боже, Твій Син перед своїм Вознесінням на небо обіцяв апостолам Духа Святого. Так само як і вони прийняли багатогранну небесну мудрість, так і нам уділи харизми Твого Духа.».

Молитва після Причастя в четвер сьомого тижня після Пасхи містить наступне прохання: «Молимо Тебе, Господи, щоб нас ця Тайна і Словом напоумила і Причастям скріпила, та щоб ми осягнули харизми Твого Духа».

В день П'ятидесятниці маємо молитву, яка просить Господа вилити дари Свого Духа на цілий світ та вчинити дар П'ятидесятниці реальністю сьогодення: «Виляй на весь світ харизми Свого Духа і те, що Ти своєю добротою вчинив на початках Церкви вчини і нині для своїх вірних».

Молячись за єдність християнського світу, Римська Церква також молиться про вилиття харизм на всіх християн, бо без цього єдність християн є неможлива.

Після ІІ Ватиканського собору Римська Церква старається уділяти св. Таїнства в часі Літурґії, до цього адаптовано і відповідні літургійні тексти. Так, наприклад, зразок Меси для чину Миропомазання виражає віру у прийняття харизм Духа Святого у цім Таїнстві. А перед самим уділенням Миропомазання єпископ молиться, щоб Дух сповнив тих, які цю тайну приймають, обиллям своїх харизм.

Римський Часослов в своїх молитвах також має прохання про уділення харизм народу Божому. Утреня сьомого тижня після Пасхи просить Господа, щоб Він обдарував своїх вірних харизмами, щоб вони могли виконати волю Господню.

Утреня суботи сьомого тижня після Пасхи просить Воскреслого Господа, щоб Він обдарував своїх вірних своєю життєдайною ласкою, щоб вони радісно могли прийняти харизми Духа Святого.

Вечірня ж самої П'ятидесятниці просить Бога, щоб харизмами Свого Духа з'єднав всіх християн в одно. Гімн Утрені П'ятидесятниці просить: «Вділи нам, просимо, о предобрий Боже, харизми Свого Духа, які Ти зсилаєш з неба.» . Молитва ж цієї Утрені просить не лише про вилиття харизм Духа на увесь світ, але і про те, щоб з їхньою допомогою вірні творили ті ж самі чуда, що й апостоли.

©Milites Christi Imperatoris