Блаженніший Святослав (Шевчук),

Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Отець і Глава УГКЦ

 

Владика Іван (Мартиняк),
Митрополит Перемишльсько-Варшавський

 

Народився 20 червня 1939 p. у Спасі (Західна Україна). Вивчав філософію і теологію у Теологічній академії у Варшаві.

29 червня 1964 p. отримав священичі свячення з рук Митрополита Вроцлавського Болєслава Комінка. У 1972 р. після розподілу Вроцлавської архиєпархії переїжджає до Гожівської єпархії і душпастирює в греко-католицьких парохіях.

Після завершення навчання у Теологічній академії у Варшаві захистив 1968 p. диплом ліценціата з теології.

Із 1975 p. душпастирював у Легниці і пасторальних центрах Модлі, Замениці і Любліна. У 1977 p. обраний членом Капітули єпархії у Перемишлі.

16 вересня 1989 р. у Ченстохові відбувається хіротонія, яку очолює Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський.

20 липня 1989 p. призначений єпископом-помічником Примаса Польщі у справах українців греко-католиків у Польщі.

16 січня 1991 р. призначений єпархіальним єпископом Перемишльської єпархії.

24 травня 1996 р. Апостольський Престол підносить Перемишльську єпархію до гідності Перемишльсько-Варшавської Митрополії, а єпарха іменує Архиєпископом і Митрополитом Перемишльсько-Варшавським.

 

Владика Володимир (Ющак),
Єпарх Вроцлавсько-Ґданський

 

Народився 19 липня 1957 p. в Лігниці (Польща).

Закінчив початкову школу в 1972 p. у с. Росохата і того ж року розпочав навчання в Українському ліцеї в Лігниці.

31 серпня 1976 p. вступив до Василіянського Чину, з яким запізнався ще під час навчання в початковій школі. Філософсько-богословські студії у Варшавській Вищій духовній семінарії закінчив у 1983 p.

Довічні монаші обіти склав 1 травня 1983 p.

Священичі свячення отримав 28 травня 1983 p. із рук Митрополита Вроцлавського Генрика Кардинала Гульбіновича.

Після свячень працював душпастирем у заснованій в грудні 1982 p. o. Юліяном Гбуром парафії в Бартошицях та в діючій від 1957 p. парафії в Асунах (Ольштинщина). Від 1985 p. о. Володимир додатково прийняв обслугу парафії в с. Остре Бардо.

У 1984 p. розпочав студії в Академії католицької теології у Варшаві на факультеті церковного права, а в 1990 p. здобув ступінь ліценціату.

Із 1989 p. виконував обов'язки магістра новіціяту та префекта василіянських братів-студентів.

У 1993 p. переведений до монастиря отців василіян у Венгожеві, одночасно виконуючи обов'язки пароха та отця-декана Ольштинського деканату.

У 1994 p. переймає обов'язки протоігумена василіянської Провінції у Польщі, одночасно виконує також обов'язки пароха у Варшаві.

24 квітня 1999 p., за рішенням Святішого Отця Івана Павла II, призначений єпископом Вроцлавсько-Гданської єпархії Української Греко-Католицької Церкви у Польщі. Єпископська хіротонія відбулася 19 червня 1999 р. у Вроцлаві. Головним святителем був Митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк.

 

Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Італії та Іспанії

 

Народився 2 липня 1946 році в Помбасі, район Ітайополіс, штат Святої Катерини, єпархія Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія). Середню освіту і початкову духовну підготовку отримав у Духовній семінарії Отців Василіян в Іваї. Продовжував підготовку до священства у вищих католицьких навчальних закладах Риму та Бразилії. Має ліценціат з теології і спеціалізацію з ділянки філософії щодо питань Бога. 30 березня 1970 року склав вічні обіти. 8 грудня 1972 року був висвячений на священика.

Відтак виконував різноманітну душпастирську працю, упродовж 8 років був ректором Семінарії та Інституту філософії в Куритибі,  викладав філософію і теологію в кількох навчальних закладах у Бразилії.

У 1991 році приїхав в Україну для відродження філософсько-богословських студій Василіянського чину. У 1994 році – ректор Василіянського інституту в Золочеві, викладач в вищих духовних семінаріях України. З 1996 до 2004 роки – протоархімандрит Чину Святого Василія Великого, з осідком у Римі.

Опублікував в Україні низку книжок і публікацій релігійної тематики та два підручника для семінаристів.

21 грудня 2005 року номінований Куріальним єпископом Верховного Архиєпископа Києво-Галицького. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.

Від квітня 2006 до грудня 2008 Куріальний єпископ Верховного Архиєпископа УГКЦ, керівник Патріаршої адміністрації, відповідальний за церковні громади в країнах, де немає  структур УГКЦ, голова Відділу душпастирства емігрантів, голова Сенату УКУ.

Від 7 січня 2009 іменований Святішим Отцем Венедиктом ХVІ Апостольським Візитатором для українців  греко-католиків в Італії та Іспанії.

 

Владика Михаїл (Гринчишин),
Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії

 

Народився 18 лютого 1929 р. у Б'юкенені, Канада.

28 липня 1946 р. склав монаші обіти в Чині Отців Редемптористів у Йорктоні.

Єрейські свяченя отримав із рук єпископа Максима Германюка 25 травня 1952 р. у Торонто.

Душпастирювави у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні.

У 1955 р. захистив докторську працю у Папському Орієнтальному Інстититуті в Римі. Деякий час викладав у семінаріях Канади.

Із 1970 р. - постулятор у беатифікаційному процесі митрополита Андрея Шептицького.

Упродовж 1972 - 1981 рр. - протоігумен оо. Редемптористів Канади і США.

27 листопада 1982 р. призначений екзархом для українців Франції.

 

Владика Петро (Крик),
Апостольський Екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії

 

Народився 25 квітня 1945 року в селі Кобильниця Волоська Яворівського повіту. Його батьки Григорій та Анна Фещин - хлібороби. У рідному селі, на жаль, судилося йому прожити лише два роки, а весною 1947 року всі вони разом з рідними та односельчанами опинилися на території колишньої Східної Прусії в селі Гарш, що у Венгожевському повіті. Тоді внаслідок зловмисних дій польської комуністичної влади стосовно українського народу і проведення цілеспрямованої акції переселення, долю майбутнього владики розділило біля 150 тис. українців.

Навчання у початковій школі почав владика Петро в селі Гарш, яке завершив в селі Крузи, що у повіті Біскупєц. Згодом продовжував навчання в загальноосвітньому Ліцеї в Гіжицьку. Після завершення і цього етапу навчання в 1964 році, поступив у духовну семінарію "Хосіянум" в Ольштині. У 1965 році, за умов переслідування Католицької Церкви у Польщі, будучи семінаристом, попав на військову службу та пройшов процес особливого "обстеження" спецслужбами.

Після військової служби повернувся у семінарію, яку закінчив в 1971 році і став священиком. Спочатку довелося йому душпастирювати серед українців, що проживали на західно-північних землях теперішньої Польщі, це Щецин та Колобжег. А відтак з 1979 року став душпастирем для українців в містах Вроцлав, Жмігруд та Познань, де працював до 2000 року. Також тривалий час виконував обов'язки декана і врешті протосинкела.

19 грудня 2000 року був покликаний на єпископський престіл для українців католиків в Німеччині і Скандинавії. Поставлення і введення на той же престіл відбулося 3 лютого 2001 року у соборі Покрова Пресвятої Богородиці в Мюнхені.

 

Владика Гліб (Лончина),
Апостольський адміністратор Екзархії для українців-католиків у Великобританії, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Ірландії

 

Народився 23 лютого 1954 року в містечку Стюбенвіл, Огайо (США), в українській родині.

Середню освіту здобув у Детройті у початковій та середній парафіяльних школах Непорочного Зачаття, якою керували Отці Василіяни та Сестри Василіянки. Одночасно навчався у Школі українознавства та Українському музичному інституті.

Богословську освіту здобував у Римі в Університеті „Урбаніяна“. Докторат з літургіки захистив у Папському східному інституті.

Постригся у ченці в монастирі Святого Теодора Студита в Ґроттаферрата (Італія), у якому і прийняв схиму 19 грудня 1976 року. Священиче рукопокладення отримав від Патріарха Йосифа Сліпого 3 липня 1977 року в тому ж монастирі. Кілька років душпастирював у парафії Святого Миколая у Пассейку, Нью Джерзі (США).

У 1979 році Владика Гліб став членом Римського Релігійного Товариства Українців-Католиків „Свята Софія“.

У 1985-1990 рр. був префектом студентів у Колегії Святої Софії в Римі.

У 1994 році переїхав зі своєю монашою спільнотою в Україну. Був духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. У цьому навчальному закладі, у Львівській богословській академії, в Інституті вищої релігійної культури, а також на катехитичних курсах викладав літургіку та біблійні науки.

У 1997-2001 рр. – крайовий капелан спільноти „Віра і Світло“ в Україні.

У 2000 -2002 рр. працював як аташе в Апостольській Нунціатурі в Києві.

11 січня 2002 року іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Барети біля Ефезу. Архиєрейську хіротонію отримав в Архикатедральному соборі Святого Юра 27 лютого 2002 р. (святитель – Блаженніший Любомир, співсвятителі – Митрополит Стефан (Сорока) та Єпископ Юліян (Вороновський)). Призначений Єпископом Патріаршої Курії Верховного Архиєпископа, Керівником Курії Києво-Галицької Митрополії.

1 березня 2002 року Блаженніший Любомир іменував Преосвященного Владику Гліба Сенатором Українського католицького університету. З 25 червня 2002 року по 2 червня 2007 Владика Гліб був Головою сенату.

З 22 березня 2002 року по 8 червня 2004 року – Голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Від 2002 р. – Голова Наглядової ради „Карітас України“.

З 14 січня 2003 року по 15 грудня 2008 року – Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії.

З 25 березня 2003 по 9 травня 2006 року був Апокризарієм-Прокуратором Української Греко-Католицької Церкви при Римській апостольській столиці.

З 1 липня 2003 року по 11 листопада 2008 року – Постулятор справи беатифікації і канонізації Слуги Божого Андрея Шептицького.

З 4 березня 2004 року по 15 грудня 2008 року був Апостольським Візитатором для українців греко-католиків в Іспанії.

З 4 березня 2004 року – Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Ірландії.

16 червня 2006 року декретом Блаженнішого Любомира Владика Гліб призначений Керівником адміністрації „Релігійного управління Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви“. 28 вересня 2006 року – керівником Відділу церковних комісій та Уповноваженим для монаших справ Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви. З 16 вересня 2008 року – Голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

2 червня 2009 року призначений Апостольським адміністратором вакантного осідку Апостольського Екзархату для українців візантійського обряду у Великобританії.

 

Владика Лаврентій (Гуцуляк),
Митрополит Вінніпезький

 

Народився 25 січня 1951 року у Верноні (Британська Колумбія, Канада). Навчався у початковій і середній школах у Верноні, відтак – у Колегії Святого Володимира Отців Редемптористів у Робліні (Манітоба).

1969 року вступив до Чину Отців Василіян українського обряду в Оттаві, а новіціят закінчив у монастирі Святого Йосафата у Ґлен Кові, Нью-Йорку (1971-1972рр.). Таїнство Священства прийняв 28 серпня 1977 року.

У 1974 році захистив бакалавреат з філософських наук в Оттавському університеті та продовжував вивчати богослов'я в Університеті Святого Ансельма у Римі. Вивчав літургіку в Папському східному інституті в Римі і 1985 року захистив докторську працю на тему: “Свята Літургія Івана Золотоустого у Київській Митрополії під час з'єднання з Римом (1596-1839)" (науковий керівник – відомий єзуїт о. Роберт Тафт). Видавши свою працю 1990 року в серії видань Отців Василіян „Записки ЧСВВ”, o. Лаврентій отримав науковий ступінь доктора (у Папському східному інституті).

Проживши одинадцять років у Римі, навесні 1986 року повернувся до Канади і був призначений парохом української католицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Монтері (Альберта) (1986-1996рр.). У вересні 1996 року призначений ігуменом монастиря Святих Апостолів Петра і Павла в Мондері і магістром новиків. Водночас обіймав посаду директора музею Отців Василіян. Від 1992 року викладає курси візантійської Літургії у Богословській колегії в Нюмені (околиці Едмонтона).

Єпископська хіротонія о. Лаврентія відбулася 3 квітня 1997 року, а введення на престол Української католицької єпархії Едмонтона та Альберти – 6 квітня 1997 року в Катедральному храмі Святого священномученика Йосафата в Едмонтоні.

9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив Владику Лаврентія (Гуцуляка), ЧСВВ, Митрополитом Вінніпезьким, Архієпископом Вінніпезької архієпархії (Канада). Введення на престол Вінніпезької архієпархії відбулося 11 лютого 2006 року.

 

Владика Михаїл (Бздель),
Єпископ-емерит

 

Теодор Бздель і його дружина, Євдокія (з роду Василик), емігрувавши з України, поселилися у містечку Вішарт, Саскачеван, де 21 липня 1930 року народився їх син Михайло. Він був одинадцятим з чотирнадцятьох дітей в родині. Після закінчення початкової освіти продовжував навчання у коледжі Святого Володимира у Робліні, Манітоба, який закінчив на весні 1947 року. Коледж Святого Володимира був заснований та керований Отцями Редемптористами, які, звичайно, мали вплив на духовний розвиток молодого Михайла Бзделя.

8 вересня 1947 року вступив до Новіціяту Отців Редемптористів і 23 вересня прийняв облечини. Через рік склав тимчасові обіти і розпочав свій богословський та філософський вишкіл у семінарії Святої Марії в Вотерфорд-Медоувейл, Онтаріо. Довічні обіти склав 19 серпня 1952 року. Через півтора року, 13 лютого 1954 року, у церкві Пресвятої Євхаристії (Торонто), Преосвященний Владика Ізидор Борецький, Єпарх Торонтський та всієї Східної Канади, уділив йому піддияконські свячення. Через два дні, 15 лютого 1954 року, був висвячений на диякона Єпископом Ізидором у каплиці семінарії Святої Марії в Медоувейл, Онтаріо.

На Різдво Івана Хрестителя, 7 липня 1954 року, диякон Михайло отримав ієрейські свячення, які уділив Єпископ Андрей Роборецький у церкві Святої Марії у Йорктоні, Саскачеван. Через рік він став сотрудником у Йорктоні та околицях.

У вівторок, 29 березня 1992 року, Апостольська Столиця номінувала отця Михайла Бзделя, ЧНІ, Архієпископом Вінніпезьким для українців-католиків у Канаді. 9 березня 1993 року відбулася інтронізація Високопреосвященного Владики Михайла Бзделя на Вінніпезький Митрополичий престіл.

9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийняв зречення з уряду Високопреосвященного Архієпископа Михаїла (Бзделя), Митрополита Вінніпезького.

 

Владика Степан (Хміляр),
Єпарх Торонтонський

 

Народився 24 травня 1945 року в м. Лямонт (Альберта, Канада). Навчався в Оттавському Університеті (1966-1968), захистивши бакалаврат з філософії. Відтак захистив бакалаврат з богослов'я при Університеті Святого Павла в Оттаві (1968 -1972).

Як член чернечого Чину Святого Василія Великого 11 червня 1972 року був висвячений на священика (святитель владика Ніль Саварин, ЧСВВ). Душпастирював у різних парафіях: 1972-1973 - парох Української католицької парафії в Чіпман (Борщів, Альберта); 1973-1975 - сотрудник парафії Святого Василія Великого в Едмонтоні (Альберта); 1975-1978 - парох парафії Святого Івана Хрестителя в Оттаві (Онтаріо); 1978-1982 - сотрудник парафії Святого Василія Великого в Едмонтоні (Альберта); 1982-1984 - парох парафії Покрови Пресвятої Богородиці у Ванкувері (Британська Колумбія); 1984-1988 - парох парафії Преображення ГНІХ у Денвері (Колорадо,США); 1988-1990 - сотрудник парафії Святого Миколая в Баффало (Нью-Йорк, США); 1990-2000 - парох парафії Святого Миколая в Гамільтоні (Онтаріо); 2000 - парох парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Міссісага (Онтаріо).

Обіймав посади канцлера єпархії, був членом Пресвітерської ради та членом Ради консульторів Торонтонської єпархії. Крім того, працював при Трибуналі подружжя в Оттаві та при українському Трибуналі подружжя в Едмонтоні. Упродовж п'яти років служив як духівник у новіціяті Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Більше ніж десять років був директором українських католицьких літніх таборів в Оттаві, Едмонтоні та в Британській Колумбії.

Вибраний на єпископа Торонтонської єпархії Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в липні 2001 р. на місце Єпископа-емерита Корнелія Пасічного. Отримав благословення Святішого Отця Івана Павла ІІ та проголошений Єпископом 3 травня 2003 р. Архиєрейська хіротонія відбулася 23 липня 2003 в церкві Успіння Пресвятої Богородиці в м. Міссісага (Онтаріо).

 

 

Владика Корнилій (Пасічний),
Єпископ-емерит Торонтонської єпархії

 

Народився Іван Пасічний 27 березня 1927 року у Вінніпезі (Канада). 12 вересня 1942 року вступив у Чин св. Василія Великого, прийнявши чернече ім'я Корнилій. 14 липня 1944 року склав перші чернечі обіти, а 31 жовтня 1948 – урочисті довічні обіти.

Вивчав філософію у василіянських монастирях Канади і США. У 1950 році настоятелі вислали його на богословські студії до Рима, де в Папському Григоріанському університеті, у 1954 році здобув ступінь ліценціата богослов'я. Повернувшися в Канаду, у 1956 році завершив студії в Оттавському університеті ступенем маґістра мистецтв.

Рукоположений на священика 5 липня 1953 року у Римі. Служив сотрудником парафії св. Івана Хрестителя в Оттаві (1953-1955), настоятель монастиря св. Йосафата в Оттаві, парох парафій св. Івана Хрестителя в м. Борщів (провінція Альберта, Канада) і Покрови Пресвятої Богородиці в м. Краков (Альберта, Канада), парох парафії св. Миколая в Вінніпезі (1985-1995), консультор і економ Канадської провінції отців Василіян (1982-1995).

Виконуючи душпастирське служіння, одночасно викладав філософію та гуманітарні дисципліни у василіянському студійному осідку в Мондері (Канада) і був професором-асистентом Оттавського університету. Виконував обов'язки редактора і видавця англомовного двомісячника «Beacon» та духівника Духовної семінарії Святого Духа в Оттаві.

6 листопада 1995 року Папа Римський Іван Павло II номінував о. Корнилія Пасічного єпископом Саскатунським УГКЦ. Єпископська хіротонія відбулася 17 січня 1996 року. Головним святителем був Митрополит Вінніпезький Михаїл (Бздель), а співсвятителями – єпископи Василь (Філевич), дотеперішній єпископ Саскатунський, і Северіян (Якимишин), єпископ Нью-Вестмінстерський.

1 липня 1998 Іван Павло II переніс Владику Корнилія на престол Торонтонської єпархії, оскільки дотеперішній єпископ Торонтонський Ізидор (Борецький) склав повноваження у зв'язку з віком. Урочисте введення на престол Торонтської єпархії відбулося 24 вересня 1998 року.

3 травня 2003 року Папа Іван Павло II прийняв зречення Владики Корнилія з уряду єпарха Торонтського у зв'язку з віком – і на його місце номінував Владику Стефана (Хміляра).

 

Владика Браєн (Байда),
Єпарх Саскатунський

 

Народився 21 серпня 1961 року у Саскатуні (провінція Саскачеван, Канада). Початкову освіту здобув у католицьких школах Саскатуну. У 1975-1979 роках навчався у Колегії св. Володимира у Роблині (провінція Манітоба). У 1979-1982 роках навчався у Домі Спасителя в Торонто, де проходив підготовчі студії перед поступленням до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ). У тому часі студіював філософію в Колегії св. Михаїла, де здобув ступінь бакалавра.

У 1982-1983 роках проходив новіціят в Окономовоці (штат Вісконсін, США). 31 липня 1983 року склав перші монаші обіти, а 13 вересня 1986 року – вічні обіти.

У 1983-1987 роках знову навчався у Колегії св. Михаїла, де здобув магістерку з богослов'я.

30 травня 1987 року прийняв священичі свячення (святитель Владика Василь (Філевич), Єпарх Саскатунський).

У 1987-1990 роках був духівником у Колегії св. Володимира у Робліні і одночасно відвідував курси з педагогіки при Університеті Манітоби у Вінніпезі, де у 1991 році отримав ступінь бакалавра. Своє навчання продовжив в Інституті ім. Митрополита Андрея Шептицького в Оттаві, де отримав ступінь бакалавра східних студій. У 1990 році призначений соцієм і професором у Колегії св. Володимира. У 1993-1994 роках – директор цієї колегії.

У 1994-1997 роках був настоятелем і директором Дому Спасителя у Торонто, де підготовляв кандидатів до чернечого життя.

У 1997-1999 роках – сотрудник у парафії Святих апостолів Петра і Павла в Саскатуні. У 1999 році був настоятелем дому для бідних і опущених людей. У 2000-2002 роках – сотрудник у парафії Матері Божої Неустанної Помочі в Йорктоні. З 2002 року – ігумен і парох у Йорктоні.

Про нього говорять, що він є ревним і відданим душпастирем, добрим проповідником, легко спілкується як з молоддю, так і з старшими, як з багатими, так і з бідними.

2 травня 2008 року у Ватикані було повідомлено про його призначення Єпархом Саскатунським. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня 2008 року в Катедральному соборі святого Юрія в м. Саскатун. Головним святителем був Високопреосвященніший Архиєпископ Лаврентій (Гуцуляк), Митрополит Вінніпезький, а співсвятителями – Владика Михаїл (Вівчар), Єпископ-емерит Саскатунської єпархії, та Владика Кен (Новаківський), Єпарх Нью-Вестмінстерський.

 

Владика Михаїл (Вівчар),
Єпископ-емерит

 

Народився 9 травня 1932 р. у Комарно (Манітоба, Канада).

Вічні обіти як монах-редемпторист склав 27-го вересня 1956 р.

Єрейські свячення отримав 28 червня 1959 р. у Вінніпезі, Канада.

Єпископські свячення отримав 28 вересня 1993 р. у Чикаго, США.

Працював у Колегії св. Володимира - Нижча Семінарія, Роблін, Манітоба: учитель, префект, директор. Душпастирював у Вінніпезі, Саскатуні.

Надзвичайний Сповідник Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у Вінніпезі і Сестер св. Йосифа у Саскатуні.

Із 1993 р. - єпархіальний єпископ єпархії св. отця Миколая в Чикаго. 25 березня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ номінував єпископом Української Католицької єпархії Святого Миколая в Чікаго (США) монсіньора Річарда Семінака, а Владику Михаїла відкликав від обов'язків адміністратора цієї єпархії.

Із листопада 2000 року - єпархіальний єпископ Саскатунської єпархії.

2 травня 2008 року, згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийнято його зречення з уряду Єпарха Саскатунського.

 

Владика Кен (Новаківський),
Єпарх Нью-Вестмінстерський

 

Народився 16 травня 1958 року в Північному Бетелфорді, що в канадському штаті Саскатчеван. Походить із родини канадських українців. Початкову освіту, у тому числі гімназіальну, здобув у Північному Бетелфорді. 1977 рік – студії мас-медіа і публічних зв'язків у коледжі Ґрент-Мек'ювен.

1978–1980 роки – займався публічними зв'язками і менеджментом на трьох різних підприємствах. 1980–1982 роки – відбував духовну формацію в отців-редемптористів у Торонті та навчався на філософсько-богословському відділенні Коледжу св. Михаїла (Університет Торонта), де в 1984 році здобув ступінь бакалавра. 1986–1990 роки – навчання в Семінарії св. Йосафата в Римі (бакалаврат із богослов'я в "Анджелікум").

1989 року в Саскатуні рукоположений на священика (святитель Владика Василь (Філевич), Єпарх Саскатунський.

1989-1991 – завідувач канцелярії та директор Еміграційного б'юра при Верховному Архиєпископстві в Римі.

1990 рік – студії з канонічного права в Східному інституті в Римі.

1991-1995 – віце-канцлер Львівської архиєпархії та відповідальний за курію. 1991-1992 – віце-ректор Семінарії Святого Духа (Рудно–Львів). 1992-2001 – представник Верховного Архиєпископа при адміністрації лікарні ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові. 1994-2001 – президент «Карітас України». 1997-2001 – директор Б'юра харитативних та соціальних програм Львівської архиєпархії. 2001 – голова прес-служби Католицьких Церков в Україні з підготовки візиту Святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну. З листопада 2001 року – ректор Української католицької семінарії Святого Духа в Оттаві (Канада). 2002 – акредитований зв'язковий прес-б'юра Ватикану для світового з'їзду молоді в Торонті та речник прес-б'юра УГКЦ в Канаді. 2003 – консультор Єпископської Конференції Канади у справах катехизації дорослих.

1 червня 2007 року було повідомлення про призначення о. Кенета, Єпархом Нью-Вестмінстерським. 24 липня 2007 року у церкві Святої Марії відбулася архиєрейська хіротонія. Головним святителем був Високопреосвященний Архиєпископ Лаврентій (Гуцуляк), Митрополит Вінніпезький та всієї Канади.

 

Владика Северіян (Якимишин),
Єпископ-емерит

 

Народився 22 квітня 1930 року в Плейн Лейк, Альберта.

16 березня 1945 року вступив до новіціяту Отців Василіян Св. Йосафата в Мундаре, Альберта. Вибрав монаше ім'я - Северіян. 21 листопада 1946 року склав перші обіти в Мундаре, а довічні - 1 січня 1953 року в Римі.

У Римі 19 травня 1955 року на празник Вознесіння Господнього Владика Іван Бучко уділив диякону Северіяну ієрейські свячення.

У 1958 році захистив докторат з богослов'я у Григоріанському Університеті.

Пасторальна праця: парох церкви Преображення Господнього в Мундаре, Альберта (1958-1961); парох церкви Святого Йоана Хрестителя в Боршеві та церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Кракові, Альберта (1964-1969); сотрудник церкви Святого Йоана Хрестителя в Оттаві і служив для спільнот українців греко-католиків в Кінгстоні та Смітфолсі, Онтаріо (1969-1976).

Служіння в Чині Святого Василія Великого: помічник магістра новіціяту та наставник у Василіянському вишкільному домі в Мундаре (1958 -1961); директор василіянського видавництва в Торонто та консультор Канадської провінції (1961-1964); відповідальний за покликання, наставник та магістр новіціяту у Василіянському вишкільному домі в Мундаре (1964 -1969); магістр новіціяту в Оттаві (1969-1976); викладав у Університеті Святого Павла (1971-1972); настоятель монастиря Святого Йосафата в Оттаві (1973-1976); директор Літургійного товариства Святого Василія (1964 -1976); директор видавництва Отців Василіян у Торонто та радник у Канадській провінції (1976-1979); головний економ, настоятель та економ у вишкільному домі та Генеральної курії в Римі (1979-1995); Генеральний консультор (1982-1988 та 1992-1995); протягом перебування у Римі сім разів відвідував Україну, допомагаючи відновлювати та реконструювати василіянські монастирі.

Крім того був духівником для новичок у Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Анкастері, Онтаріо (1962-1964), керував духовними реколекціями для священиків, монашества, семінаристів та вірних в Канаді, США, Бразилії, Австралії, Франції, Німеччині, Італії, Польщі та Україні. З доручення Апостольської Столиці двічі відвідував спільноти українських греко-католиків в Англії.

5 січня 1995 року вибраний на єпископа і 23 січня 1995 року Апостольська Столиця проголосила єпископське призначення Северіяна Якимишина до Нью-Вестмінстерської єпархії для греко-католиків в Британській Колумбії, Юконі та Північно-Західних територіях. 25 березня 1995 року, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, у Ванкувері, Канада, відбулася його хіротонія та інтронізація.

1 червня 2007 року, згідно з кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийнято зречення з уряду.

 

Владика Давид (Мотюк),
Єпарх Едмонтонський

 

Народився 13 січня 1962 р. м. Верґевіль (Алберта, Канада) в родині Івана та Ольги Мотюків.

У 1980 р., після закінчення школи, був прийнятий на навчання за програмою бакалавра в Університет Альберта в Едмонтоні, а в 1982 р. переведений на навчання за комп’ютерною програмою, де здобував спеціальність у сфері бізнесу. З 1984 до 1987 р. навчався в Університеті св. Павла в Оттаві, де захистив бакалаврат з богослов’я, а в наступному році у цьому ж закладі освіти захистив бакалаврат з Канонічного права.

21 серпня 1988 р. був рукопокладений на ієрея Владикою Димитрієм Ґрещуком.

У 1989 р. захистив ліцензіат з Канонічного права в Університеті Святого Павла в Римі та здобув ступінь магістра Канонічного права в Університеті Святого Павла в Оттаві.

З 1989 по 1993 р. був адміністратором парафій Святого Духа в Дарлінгу, Святого Петра і Павла в Дрейтон Велі та Святого Духа в Едісоні. В цей час обіймав посади канцлера і судового вікарія Едмонтонської єпархії, а також був членом Колегії радників (до 1996). Протягом 1993 — 1996 рр. — помічник судового вікарія, економ Едмонтонської єпархії. З 1994 р. до 1996 р. — сотрудник Катедрального храму Святого Йосафата в Едмонтоні.

У 1996 р. захистив докторат з Канонічного права у Папському східному інституті в Римі та викладав богослов’я і Канонічне право в Університеті Святого Павла і в Інституті Митрополита Андрея Шептицького в Оттаві. В цьому ж році став ректором Семінарії Святого Духа в Оттаві.

З 1997 р. до 2002 р. — радник Єпископської комісії з Канонічного права і міжобрядових справ Конференції Католицьких Єпископів Канади. Протягом 1998 р. — працював суддею Канадського апеляційного трибуналу, у 2002 р. — канонічним радником.

У 2002 р. був призначений парохом церкви Святої Софії у Шервуд Парку.

11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого Василія Великого в Едмонтоні іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Матари в Нумібії і призначений Єпископом-Помічником Архиєпископа Вінніпезького для українців (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі — Митрополит Михаїл Бздель та Владика Лаврентій Гуцуляк).

25 січня 2007 року призначений Правлячим єпископом Едмонтонської єпархії для греко-католиків (Канада).

 

Владика Стефан (Сорока),
Митрополит Філадельфійський

 

Народився 13 листопада 1951 р. у Вінніпезі (Канада) у родині українських емігрантів. Навчався в університеті Манітоби та у Католицькому Університеті Америки у Вашингтоні. Магістр богослов'я.

У травні 1985 р. захистив докторську працю з соціології.

Семінарійну освіту здобув в Українській Католицькій Семінарії св. Йосафата у Вашингтоні.

Священичі свячення отримав з рук Архиєпископа Максима Германюка 13 червня 1982р. у Вінніпезі.

Упродовж 1984 - 1993 рр. працював суддею Митрополичого подружнього трибуналу.

Із 1994 р. до 1996 р. - канцлер, а з 1996 р. до 1998 р. - економ Вінніпезької архиєпархії.

Єпископські свячення отримав 13 червня 1996 р. у Вінніпезі з рук Архиєпископа Михаїла Бзделя у співслужінні Владики Корнелія Пасічного та Владики Володимира Паски. Призначений єпископом-помічником Вінніпезької архиєпархії та протосинкелом Вінніпезької архиєпархії.

У лютому 2001 р. Чин введення Владики Стефана Сороки на Митрополичий престол Філадельфії здійснив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар.

 

Владика Стефан (Сулик),
Єпископ-емерит

 

Народився 2 жовтня 1924 р. у селі Бальниці (Лемківщина).

Закінчив школу в Самборі у 1944 p. Родина емігрувала в зв'язку з II світовою війною. До 1948 р. навчався в українській Католицькій семінарії св. Духа в Німеччині. У 1948 р. емігрував до США. Навчався в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні. Здобув ступінь ліценціата богослов'я у 1952 р.

Рукоположений на священика архиєпископом Константином Богачевським 14 червня 1952 p. у Філадельфії. Протягом трьох років душпастирював в Омазі (штат Небраска). Згодом працював у парафіях св. Духа в Брукліні (Нью-Йорк), св. Миколая в Майнерсвілі (Пенсільванія) та Пресвятої Тройці в Йонгставні.

Із квітня 1955 р. виконував обов'язки секретаря архиєпископської канцелярії.

31 травня 1958 р. іменований папським капеланом.

Із 5 жовтня 1961 року душпастирював на парафії св. Миколая у Філадельфії. Деякий час виконував обов'язки Голови церковного єпархіального суду і був єпархіальним радником.

29 грудня 1980 р. призначений на Архиєпископа і Митрополита Філадельфійського, а 29 грудня 1980 р. висвячений Верховним Архиєпископом Йосифом Кардиналом Сліпим.

Член Конференції єпископів США, голова Міжобрядової комісії Конференції.

У листопаді 2000 р. із благословення Святішого Отця Івана Павла ІІ пішов на заслужений відпочинок, передавши Митрополичий Престол Митрополитові Стефанові Сороці.

 

Владика Павло Патрикій (Хомницький),
Єпарх Стемфордський

 

Народився 19 травня 1954 р. в м. Ванкувер (Британська Колумбія, Канада).

Закінчив середню школу у Ванкувері і вчився в Університеті Британської Колумбії, захистивши бакалаврат за спеціальністю „Комерційна діяльність“. Відтак кілька років працював бухгалтером.

13 листопада 1982 р. вступив до новіціяту Василіянського Чину свмч Йосафата у Ґленкові (поблизу Нью-Йорка). Вічні обіти склав 1 січня 1988 р. у Римі. Був рукопокладений на ієрея Владикою Ієронімом Химієм, ЧСВВ, 1 жовтня 1988 р. у церкві Покрови Богородиці у Ванкувері.

Вивчав філософію в Університеті св. Ансельма в Римі і богослов’я в Григоріанському університеті в Римі, захистивши у 1990 р. бакалаврат з богослов’я.

З 1990 р. по 1991 р. був сотрудником церкви Святих Петра і Павла в Мондері (Альберта); 1991-1992 рр. — парох в околицях Лямонт, Стар-Пено, Скаро; 1992-1994 рр. — сотрудник церкви Святого Василія Великого в Едмонтоні; 1994-1999 рр. — парох церкви Богородиці у Ванкувері; 1997-2000 рр. — настоятель монастиря Петра і Павла та парох церкви Святих Петра і Павла в Мондері; 2000-2002 рр. — настоятель монастиря Святого Василія Великого в Едмонтоні; 2001-2002 рр. — парох церкви Святого Василія в Едмонтоні.

11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого Василія Великого в Едмонтоні іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Буффади і призначений Апостольським екзархом для українців-католиків у Великобританії (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі — Митрополит Михаїл Бздель та Владика Лаврентій Гуцуляк).

16 червня 2002 р. у Великобританії відбулося введення Владики Павла Патрикія на екзарший престол.

3 січня 2006 року призначений Єпархом Стемфордським (США). Введений на престол Стемфордської єпархії УГКЦ 20 лютого 2006 року. Владика Павло став наступником Владики Василя (Лостена), який від 7 грудня 1977 року був Єпархом Стемфордським і, відповідно до кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, досягнувши певного віку, подав Святішому Отцеві Венедиктові XVI, Папі Римському, зречення з уряду.

 

Владика Василь (Лостен),
Єпископ-емерит

 

Народився 11 травня 1930 р. у Чесапіку, Меріленд (США).

Син Івана і Юлії (з дому Петришин) Лостен (у сім'ї було восьмеро дітей).

Початкову освіту здобув у парафіяльній школі Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Елктоні, Меріленд. Середню освіту - у підготовчій школі при Семінарії св. Василія Великого в Стемфорді, Коннектікут. Вищу освіту здобув у Семінарії св. Василія Великого у Стемфорді (бакалавр філософії) та в Католицькому Університеті Америки, Вашингтон (ліценціат богослов'я).

Рукоположений на священика єпископом Константином Богачевським у Філадельфії 10 червня 1957 р.

Душпастирював упродовж 1962-1971 рр. - особистий секретар митрополита філадельфійського Амврозія Сенишина. Згодом призначений архиєпархіальним економом.

25 травня 1971 p. прийняв архиєрейські свячення у Філядельфії.

Призначений єпископом - помічником архиєпархії УГКЦ у Філядельфії.

Із червня 1976 р. до грудня 1977 p. виконував обов'язки апостольського адміністратора Філадельфійської митрополії.

20 жовтня 1977 р. призначений єпархіальним єпископом Стемфордської єпархії.

Із 1992 р. - активний учасник Київської Студійної Групи з питань екуменізму.

Із 1995 р. член Папської Ради єдності християн.

Член Конференції Єпископів США. За фінансового сприяння Владики Василя Лостена і з нагоди Тисячоліття Хрещення Руси-України відкрито каплицю святої княгині Ольги у базиліці святого Петра в Римі.

Відповідно до кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, досягнувши певного віку, подав Святішому Отцеві Венедиктові XVI, Папі Римському, зречення з уряду, яке було прийняте 3 січня 2006 року.

 

Владика Іван (Бура),
Апостольський  адміністратор Пармської єпархії

 

Народився 12 червня 1944 року у Вегелєбені, Німеччина, в родині Григорія та Марії Бурів. Емігрувавши до США, члени родини стали парафіянами української католицької церкви Святих Петра й Павла в м. Джерсі. Після закінчення початкової середньої школи 1959 року вступив до Малої семінарії Святого Василія у Стемфорді. Упродовж 1965-1970 років вивчав богослов'я у Вашингтоні в Українській католицькій семінарії Святого Йосафата та Католицькому університеті Америки, де отримав ступені бакалавра гуманітарних наук та бакалавра богослов'я.

Висвячений на священика 14 лютого 1971 року Митрополитом Амбросієм Сенишиним в Катедральному храмі Непорочного Зачаття у Філадельфії. Служив у цьому храмі у 1971 році.

З 1971 до 1972 викладав релігію в Малій семінарії Святого Василія у Стемфорді, а 1972 до 1975 року - українську мову. Був також віце-ректором цього навчального закладу.

Інші призначення: 1975 - 1976 - адміністратор церкви Святого Йосафата у Трентоні, 1976 - 1980 - адміністратор церкви Святого Миколая в Маханої (і в 1983 році), 1976 - 1987 - адміністратор церкви Святого Михаїла в Шенандові. Упродовж 1987 - 1997 років обіймав посаду ректора Української католицької семінарії Святого Йосафата в Вашингтоні. З 1997 до 2002 року був парохом церкви Святого Духа у Честері і церкви Святого Миколая в Мілвілі. У 2001 році призначений парохом церкви Святого Миколая в Вільмінгтоні.

12 червня 1991 року Святіший Отець Іван Павло ІІ іменував його своїм Капеланом.

3 січня 2006 року Конгрегація для Східних Церков Апостольської Столиці повідомила, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив монсеньйора Івана Буру Єпископом-помічником Митрополита Філадельфійського для українців. Архієрейська хіротонія Преосвященного Владики Івана відбулася 21 лютого 2006 року в Українському католицькому соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії (США). Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями - Високопреосвященний Архієпископ Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Михаїл (Кучм'як), Єпископ-емерит.

29 липня 2009 року Святіший Отець Венедикт ХVІ, Папа Римський, прийняв зречення Владики Роберта Михаїла (Москаля), Правлячого єпископа єпархії Святого Йосафата для українців католиків у м. Пармі, і призначив Владику Івана Апостольським адміністратором вакантного престолу Пармської єпархії.

 

 

Владика Роберт (Москаль),
Єпископ-емерит

 

Народився 24 жовтня 1937 року у місті Карнегі (Пенсільванія, США). Три роки навчався у Вашингтонській початковій школі у місті Карнегі, відтак - ще три роки — у початковій школі в Шауні (у східному Карнегі) і два роки в середній школі у Кларк Юніорі. 1951 року вступив до Малої семінарії Святого Василія Великого у м. Стемфорді (Коннектикут). 1955 року вступив до Великої семінарії у Стемфорді і через 4 роки здобув науковий ступінь бакалавра філософії. 1963 року захистив ліцензіат з богослов’я при Католицькому університеті та семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні.

3 червня 1961 року – склав перші обіти та отримав піддияконські свячення (святитель - Архієпископ Йосиф Шмондюк); 14 квітня 1962 року – дияконські свячення (святитель - Владика Амбросій Сенишин, ЧСВВ); 25 березня 1963 року – ієрейські свячення (святитель - Владика Амбросій Сенишин, ЧСВВ) у Катедральному храмі Непорочного Зачаття у м. Філадельфії (Пенсільванія).

Після свячень обіймав посаду секретаря в канцелярії Архієпископа Філадельфійського водночас творив парафію у м. Варингтоні (Пенсільванія). Водночас навчався у Філадельфійській музичні академії та консерваторії. Крім того, працював суддею в архієпархіальному трибуналі, а пізніше - редактором архиєпархіального тижневика „Шлях”. У 1964 році став членом Ради директорів корпорації „Вознесіння” (завдання організації - забезпечити житлом людей похилого віку). Багато років був її секретарем-скарбником, а пізніше - президентом. У 1967 році призначений віце-канцлером Філадельфійської архієпархії.

1972 –1974 - парох церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці у Мелроуз Парку (район Філадельфії). 1974 року Святіший Отець Павло VI найменував його папським капеланом (з титулом отець прелат); крім того, був призначений єпархіальним радником, а також канцлером архиєпархії і ректором катедри Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

У 1977 році обраний президентом Асоціації українців-католиків в Америці “Провидіння” на чотири роки.

3 серпня 1981 року Святіший Отець Іван Павло II та Синод Єпископів УГКЦ, на якому головував Блаженніший Патріарх Йосиф Кардинал Сліпий, номінували о. прелата Роберта Москаля єпископом. Єпископська хіротонія відбулася 13 жовтня 1981 року в Кафедральному храмі Непорочного Зачаття у Філадельфії. 3 грудня 1983 року Папа створив нову єпархію Святого Йосафата у м. Пармі (Огайо) та призначив Владику Роберта її першим єпархом. Введення на престол відбулося 29 лютого 1984 року.

29 липня 2009 року Святіший Отець Венедикт ХVІ, Папа Римський, прийняв зречення Владики Роберта Михаїла (Москаля) з уряду Єпарха Пармського.

 

Владика Річард Стефан (Семінак),
Єпарх Чиказький

 

Народився 3 березня 1942 року в Філадельфії, Пеннсильванія. Після закінчення початкової школи продовжував навчання у гімназії, де вирішив стати священиком. У 1958 році зарахований до Стемфордської малої духовної семінарії Святого Василія, Коннектікут. Богословську освіту здобув у Вищій духовній семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні, одержавши ступінь магістра богослов’я.

25 травня 1967 року висвячений на священика. У 1968-69 роках навчався у Римі, де здобув ступінь бакалавра Східного канонічного права. У 1969 році повернувся до Сполучених Штатів Америки для душпастирської праці. Упродовж наступних років і дотепер здійснював служіння у різних парафіях. 1967-1969 - сотрудник Катедрального собору Непорочного Зачаття, Філадельфія; 1969-1971 - сотрудник церкви Святого Духа, Честер, Пеннсильванія; 1971-1972 - сотрудник церкви Пресвятої Трійці, Янґстаун, Огайо; 1972-1973 - парох церкви Стрітення, Ленсдейл, Пеннсильванія; 1973-1977 - парох церкви Святої Анни, Воррингтон, Пеннсильванія. 1978-1982 - капелан Провінційного дому Сестер Василіянок, Філадельфія; капелан академії Святого Василія, Філадельфія, і Манор Колегії, Дженкінтаун, Пеннсильванія; 1982-1984 - парох церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, Маямі, Флорида; з 1984 року парох церкви Пресвятої Трійці, Карнеґі, Пеннсильванія.

Виконував також інші додаткові обов’язки на єпархіальному рівні: був єпархіальним директором Катехитичної комісії та Комісії екзаменаторів для молодшого духовенства, членом Ради комітету пенсійного фонду для священиків, єпархіальний консультор, протопресвітер Південного деканату, регіональний духівник Союзу українських католиків тощо.

4 жовтня 1984 року отримав титул папського капелана.

25 березня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ номінував монсіньора Річарда Семінака єпископом Української Католицької єпархії Святого Миколая в Чікаго.

 

Владика Інокентій (Лотоцький),
Єпископ-емерит

 

Народився 3 листопада 1915 року в Старих Петликівцях, нині Бучацького району Тернопільської області. Після закінчення народної школи в рідному селі перейшов до гімназії отців Василіян у Бучачі, яку закінчив 1932 року. Того ж року вступив на новіціат отців Василіян у Крехові, де прийняв чернече ім'я Інокентій, а по його закінченні, 1934 р., склав там перші обіти й виїхав на гуманістичні студії до Лаврова біля Старого Самбора. У 1936—1937 роках студіював у Добромилі риторику, а в 1937—1939 рр. — у Кристинополі (нині Червоноград) філософію. Урочисті довічні обіти склав 8 серпня 1937 р. в Добромилі.

24 листопада 1940 р. в Оломоуці, в Чехословаччині, отримав ієрейські свячення (святитель Владика Павло Ґойдич, ЧСВВ). Із січня 1941 р. відбуває вищі студії у Відні, які закінчує докторатом з теології.

До листопада 1946 року о. Лотоцький вів душпастирську працю серед українців у Бельгії, а при кінці того року виїхав до США і працював як маґістр новіціату та ігумен до 1951 р. в Давсон, Філадельфія. У 1951—1953 рр. був протоігуменом американської провінції Василіянського Чину з осідком у Нью-Йорку, а після того, до 1958 р. був там же парохом української церкви св. Юра. Коли в 1958 році відкрили новіціат у Ґленкові, перейшов туди на маґістра. У січні 1960 р. став ігуменом василіянського монастиря у Чикаго, а від листопада 1961 р. — також парохом церкви св. Миколая. З 1 серпня 1962 р. його переведено на становище ігумена і пароха церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Гемтремку.

22 грудня 1980 року Папа Римський Іван Павло II номінував о. Лотоцького єпархіальним єпископом Чиказької єпархії святого Миколая УГКЦ. Єпископська хіротонія відбулася 1 березня 1981 року в Римі. Головний святитель – Патріарх Йосиф (Сліпий).

2 липня 1993 року Папа Іван Павло II прийняв зречення Владики Інокентія з уряду єпарха Чиказького у зв'язку з віком і на його місце номінував Владику Михаїла (Вівчара).

 

Владика Володимир (Ковбич),
Єпарх Куритибський

 

Народився 27 березня 1953 року в селі Мандаґуасу (Парана, Бразилія). Протягом 1966-1970 років навчався в Малій семінарії Отців Василіян в Прудентополісі (Парана). 28 січня 1971 року вступив до новіціяту Отців Василіян в Іваї. 11 лютого 1973 року склав тимчасові обіти. Від 1976 до 1978 року вивчав філософію в Василіянському навчальному центрі в Куритибі (Батель). 16 серпня 1978 року склав вічні обіти у Василіянському монастирі. Від 1978 до 1981 року вивчав богослов’я в Папському коледжі Святого Ансельма в Римі. 12 квітня 1981 року в Римі висвячений на диякона (святитель Архієпископ Мирослав Марусин). 6 грудня 1981 року отримав ієрейські свячення (святитель Владика Єфрем Кривий).

Душпастирська і освітянська діяльність:

1982-1983 – сотрудник парафії Іваї;
1983-1988 – сотрудник парафії в Прудентополісі; вчитель і духовний наставник в Малій семінарії в Прудентополісі;
1989-1990 – викладач у єпархіальній семінарії;
1990-1991 – парох в Сан Паоло;
1991-1996 – директор єпархіального Апостольства молитви, викладач у єпархіальній семінарії, а з 1992 року – керівник Василіянського навчального центру в Куритибі; від 1993 року - викладач богослов’я в Католицькому богословському інституті в Куритибі;
1993 рік – отримав диплом ліценціата з морального богослов’я в Університеті Сан Павло;
1996-2000 – сотрудник парафії в Понта Гросса, консультор в провінційній курії Отців Василіян;
З 2000 року душпастирював на парафіях в Антоніо Олінто, Кампіні, Сантосі Андраде, Міко Магро і Сао Йоано.

У 2000 році отримав докторський ступінь з морального богослов’я в Папському університеті в Ріо-де-Жанейро.

10 грудня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ призначив Владику Володимира Ковбича (ЧСВВ) Єпископом-коад’ютором Української католицької єпархії Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія).

21 березеня 2004 року в Катедральному соборі Святого Івана Хрестителя в Куритибі відбулася архієрейська хіротонія. Святитель - Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ.

13 грудня 2006 року Святіший Отець Венедикт XVI призначив Владику Володимира Єпархом Куритибським. Інтронізація відбулася 7 лютого 2007 року у катедральному храмі Святого Івана Хрестителя у Куритибі.

 

Владика Мирон (Мазур),
Єпископ-помічник Куритибської єпархії

 

Народився 5 лютого 1962 року у м. Прудентополісі (штат Парана, Бразилія). Закінчив Малу семінарію Отців Василіян у Прудентополісі, після чого 7 лютого 1979 року вступив до Василіянського чину. 10 лютого 1981 року, після закінчення новіціяту, склав свої перші обіти в Чині.

Шкільне навчання та університетські філософські студії закінчив у Семінарії Святого Василія у Бастелі (Куритиба). У 1986 році його скерували на навчання до Риму, до Папської колегії Святого Ансельма, де у 1989 році він одержав ступінь бакалавра богослов'я, а в 1992 році в Салезіянському Інституті (Салезіянумі) – ступінь лінцеціята педагогіки.

1 січня 1988 року у Римі склав урочисті вічні обіти і відтак у Прудентополісі отримав священичі свячення (святитель Владики Єфрем Кривий, ЧСВВ).

Отець Мирон виконував різні душпастирські завдання, а також займав посади професора, настоятеля та ректора у Василіянських інститутах Прудентополіса та Куритиби. Він також був настоятелем Головної семінарії Святого Василія. У липні 2004 року о. Мирона призначили протоігуменом Отців Василіян у Бразилії.

21 грудня 2005 року Папа Венедикт XVI іменував отця Мирона Мазура єпископом-помічником Української Католицької Єпархії св. Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія), титулярним єпископом Сімітту. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головний святитель Блаженніший Любомир, а співсвятителі – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.

 

Владика Даниїл (Козлинський),
Єпископ-помічник Куритибської єпархії

 

Народився 16 лютого 1952 року в колонії Алто Параізо, Бом Сусессо, Парана. Хрещений і миропомазаний, як теж і першу сповідь і св. Причастя прийняв у церкві Покрови в Параізо.

У 1965 році вступив до Малої єпархіальної семінарії св. свщмч. Йосафата у Маллет, Парана. У 1966 році перейшов до римо-католицької с емінарії св. Йосифа у Понта Ґроссі, Парана. Тут закінчив гімназійні навчання і частину класичного ліцею, а завершив студії в Духовній семінарії Отців Василіян у Куритибі.

У 1972 році виїхав до Рима, де студіював і завершив курс філософії в університеті Урбаніанум. Відтак, після року богословських студій, повернувся до Бразилії (1976).

У 1977 році продовжує і завершує теологічне навчання в семінарії Отців Кларитіян у Куритибі; здобувши ступінь ліценціату з богослов'я.

Піддияконські свячення отримав 9 листопада 1979 року в кафедральному соборі Святого Івана Христителя в Куритибі, дияконські – 21 листопада 1979 року в церкві Пресолодкого Серця Ісусового в Маллет, священичі – 10 лютого 1980 року в церкві Покрови на Алто Параізо, Бом Сусессо, Парана. Святителем у кожному із ступенів був Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), тодішній Єпарх Куритибський.

У 1980 році номінований тимчасовим сотрудником кафедральної парафії і наглядачем Великої єпархіальної семінарії св. свщмч. Йосафата в Куритибі. 30 серпня 1980 року стає настоятелем парафії Святого Йосифа Обручника в Дорізоні, Маллет.

1 вересня 1983 року призначений парохом парафії Пресолодкого Серця Ісусового в Маллет і ректором Малої єпархіальної семінарії св. свщмч. Йосафата у Маллет.

10 листопада 1986 року стає парохом катедральної парафії Святого Івана Христителя у Куритибі, а 6 січня 1993 року – ректором Великої семінарії св. свщмч. Йосафата в Куритибі. Водночас стає головою Єпархіальної катехитичної комісії і членом Єпархіальної пресвітерської ради.

Грамотою від дня 14 лютого 2000 року призначений настоятелем парафії Святого Йосифа Обручника в К антаґало, Парана. У січні 2004 року виїжджає до Рима і вступає на навчання до університету Отців Салезіян (Салезіанум), де студіює і спеціалізується на факультеті катехитики. Там пише докторську працю.

20 червня 2007 року призначений єпископом-помічником Куритибської єпархії. Архиєрейська хіротонія відбулася 16 вересня 2007 року в церкві Пресвятого Серця Ісусового в містечку Маллет. Головним святителем з благословення Блаженнішого Любомира був Високопреосвященний Архиєпископ Лаврентій (Гуцуляк), ЧСВВ, Митрополит Вінніпезький, а співсвятителями – Владика Володимир (Ковбич), ЧСВВ, Єпарх Куритибський, та Владика Єфрем (Кривий), ЧСВВ, Єпископ-емерит Куритибської єпархії.

 

Владика Єфрем (Кривий),
Єпископ-емерит

 

Народився 12 грудня 1928 року в колонії Салтіньо (українська вулиця), Іваї, Парана (Бразилія). Початкову школу закінчив у рідному Салтіньо. В 1940 році вступив до Малої семінарії Святого Йосифа (Отців Василіян) у Прудентополісі (Парана). У січні 1943 року вступив до новіціяту Отців Василіян у Прудентополісі. У 1945 році переїжджає на Ірасему, де здобув гуманітарну і філософську освіту. Наприкінці 1948 року розпочав богословські студії в Григоріянському університеті в Римі, здобув ступінь бакалавра та ліценціята.

1 січня 1950 року склав довічні обіти в Римі в церкві Святих Сергія і Вакха. Піддияконські свячення отримав 4 березня 1951 року в Колегії Святого Священномученика Йосафата в Римі (святитель Преосвященний Владика Іван Бучко). Дияконські свячення отримав 25 березня 1951 року в Римі, а ієрейські свячення — 12 листопада 1951 року в церкві Святих Сергія і Вакха в Римі (святитель Преосвященний Владика Іван Бучко).

Від серпня 1952 до 1955 року – помічник в церкві Святого Священномученика Йосафата в Прудентополісі; віце-ректор і професор Малої семінарії Святого Йосифа.

1955-1959 роки – ректор і професор тієї самої Малої семінарії.

1959-1969 роки – ігумен обителі і парафії Святого Священномученика Йосафата в Прудентополісі.

1961 року – магістер новіціяту Сестер Служебниць і Катехиток Серця Ісусового.

1965 року – обраний консультором бразилійської провінції Святого Йосифа.

1969 року – брав участь у Генеральній капітулі Отців Василіян у Римі. Того самого року призначений ігуменом Студійної обителі Отців Василіян у Куритибі.

1970 року – обраний протоігуменом провінції Святого Йосифа Отців Василіян у Бразилії.

29 листопада 1971 року – номінований Єпископом-Помічником Владики Йосифа Мартинця з правом наступництва.

13 лютого 1972 року Святіший Отець Павло VI в базилиці Святого Петра в Римі уділив йому єпископські свячення. В березні повертається до Бразилії і розпочинає своє пастирське служіння разом із Владикою Йосифом Мартинцем.

У травні 1978 року – у зв’язку з тим, що Владика Йосиф склав повноваження, перебирає керівництво єпархією.

13 грудня 2006 року Святіший Отець Венедикт XVI, згідно 210 кан. § 1 Кодексу Канонів Східних Церков, потвердив зречення Владики Єфрема з уряду Єпарха Куритибського.

 

 

Владика Михаїл (Микицей), 
Єпископ-емерит

 

Народився 17 жовтня 1934 року в селі Горохолина, Станіславівського повіту (сьогодні Івано-Франківської області) у родині Марії з Мартинюків та Василя Микицея, в якій було шестеро дітей: Олена, Михайло, Іван, Наталка, Марія і Ярослав. Сім'я Микицеїв емігрувала в 1938 році до Парагваю, поселившись у Колонія Фрам. У 1945 році ціла родина переїхала до Аргентини і посилилася у місцевості Авеллянеда на передмісті столиці Буенос Айрес.

1 березня 1948 року молодий Михаїл вступає до Семінарії Отців Оріоністів, де закінчує, в 1957 році, середню освіту й осягає диплом учителя народної школи та продовжує свої студії філософії. Між 1953-1954 рр. закінчує новіціят у Клайполе, недалеко м. Буенос Айрес, та 12 лютого 1954 року складає свої монаші обіти.

У 1959 році настоятелі Конгрегації відсилають молодого монаха Михайла до Рима для закінчення теологічних студій. Там же, вступає до Папського лятеранського університету, де став ліценціатом з теології в 1963 році.

У цьому ж році отримав піддияконські свячення (святитель Владика Іван Бучко), а у 1962 році з Владикою Андрієм Сапеляком – тоді ще Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині – був висвячений на диякона. 21 квітня 1963 року отримав єрейські свячення в Малій українській семінарії в Римі (святитель Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий).

У 1963 році повертається до Аргентини й оселюється знову в Пресіденція Роке Саенз Пеня, в Інституті Дон Оріоне, де працює як учитель, а 16 березня 1965 року стає директором тої Народної школи аж до 1984 року. Від того часу, на прохання Владики Сапеляка, протягом двадцяти років також виконує свою пастирську діяльність опікуючись українськими вірними, що живуть у провінціях Чако й Формоза, на півночі Аргентини.

У 1979 році Владика Андрій Сапеляк номінує отця Михаїла Микицея Радником Української католицької єпархії в Аргентині.

23 червня 1990 року Святіший Отець Іван Павло ІІ номінує отця Микицея Єпископом-помічником для Української католицької єпархії в Аргентині. 14 жовтня 1990 року в соборі Покрова Пресвятої Богородиці в місті Буенос Айрес отримав єпископські свячення (святителі Владика Андрій Сапеляк і Владика Єфрем Кривий (з Бразилії)). Відтак Владика Михаїл перебирає опіку над Вікаріятом єпархії на півночі Аргентини, з осідком у місті Посадас - столиці провінції Місіонес.

20 січня 1998 року після резиґнації Владики Андрія Сапеляка, Святіший Отець Іван Павло ІІ номінує Владику Микицея Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

20 квітня 1999 року Святіший Отець номінує Владику Михаїла Микицея Єпархом для українців католиків в Аргентині.

В Аргентинській єпископській конференції Владика Михаїл Микицей є членом Комісії для Церков східного обряду.

10 квітня 2010 року Святіший Отець Венедикт XVI, відповідно до приписів канону 210 § 1 Кодексу Канонів Східних Церков, прийняв зречення Владики Михаїла з уряду Єпарха української греко-католицької єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Аргентині.

 

Владика Андрій (Сапеляк),
Єпископ-емерит

 

Народився 13 грудня 1918 року у с. Ришкова Воля Ярославського повіту на Перемишлянщині. Після закінчення Перемиської гімназії вступив до згромадження Отців Салезіян. Вишу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (м. Торіно), факультет канонічного права.

1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором. 1961 року о. Андрія іменовано першим єпископом українських вірних у Аргентині, де він трудився 36 років. Спочатку Владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині, а після створення єпархії - Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

У 1997 році Владика Андрій повернувся в Україну. На 80-у році життя їде з пасторальною місією у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

Владика Андрій Сапеляк відомий як діяч Вселенської Церкви: член комісії Східних Церков на II Ватиканському Соборі (1962 – 1966). Владика автор праць: «Українці в Аргентині» (Буенос-Айрес, 1963), «Українська церква на II Ватиканському Соборі» (Рим, 1967), «Отець Степан Вапрович» (Рим, 1970), «Отець Іван Сенишин» (Львів, 1997), «Київська церква на Слов'янському Сході» (Львів, 1999), численних статей у аргентинських іспаномовних журналах та публікацій катехитично-літургійного змісту.

 

Владика Петро (Стасюк),
Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії

 

Народився в Робліні (Манітоба) 16 липня 1943 року в фермерській родині. Після навчання в школі (9 класів, записався до колегії Святого Володимира (малої семінарії Отців Редемптористів, яку завершив 1960 року. Того самого року вступив до новіціяту Отців Редемптористів. 28 серпня 1962 року склав перші обіти, а 28 серпня 1965 року вічні обіти.

Богословську освіту здобув в університеті Святого Павла, де в 1967 році одержав дипломи B.T.H. і S.T.B. Крім того, він вивчав французьку та українську мови в універстеті ім. Тараса Шевченка в Оттаві (Канада) і в Турсі (Франція).

Ієрейські свячення отримав 2 липня 1967 року в церкві Святого Йосифа у Вінніпезі (Манітоба), святитель – митрополит Максим Германюк.

1967 – 1975 рр. – сотрудник парафії Святого Спасителя в Робліні (Манітоба). Водночас виконував обов’язки префекта та учителя в колегії Святого Володимира.

1975 – 1978 рр. – сотрудник парафії Найсвятішого Серця в Ітуні (Саскатун).

1978 – 1981 рр. – парох парафії Святої Євхаристії в Торонто.

1981 – 1993 рр. – обіймав посаду директора колегії Святого Володимира та служив там.

9 березня 1993 року отримав архієрейську хіротонію (святитель – митрополит Максим Германюк) і 2 травня 1993 року інтронізований в катедрі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла.

Владика Петро Стасюк заснував рух Молодь Христові в Австралії і є членом екуменічного комітету і секретарем іміграційного комітету в Єпископському комітеті Австралії.

 

Інформація Департаменту інформації УГКЦ