Онова – дія Духа в житті Церкви через віки

• Категорія:

• Харизматична онова

Церква завжди, від моменту П'ятидесятниці, опиралася на дві свої ноги - єрархію та харизму. Харизми ніколи не полишали Містичне Тіло Христа. Коли в часі після рестрикту 313 р., яким римський імператор Константин Великий надав Церкві свободу віросповідання і припинив криваве переслідування християн, виникла небезпека втрати правдивого християнського радикалізму та перетворення Церкви на придаток римської Держави, Дух підняв в ІV столітті рух отців-пустельників. Через св. Антонія Великого свіжий подих Святого Духа підніс нових свідків Христа цьому світові.

Те ж століття принесло Церкві ще одну небезпеку - аріянську єресь, яка заперечувала Божество Ісуса Христа та Святого Духа. І в ті тяжкі часи Христос не залишив напризволяще свою Обручницю. Св. Василій Великий не лише поборював аріянізм словом, але і натхнений Святим Духом організовує перші монаші спільноти, які займалися не лише молитвою, але і харитативною діяльністю. Монашество на довгі віки стало заборолом Східної Церкви перед різними єретичними рухами та совістю східних християнських народів. Цією реформою св. Василій Великий повернув до життя ідеал спільного християнського життя первісної Церкви, але обмежений до монастирської клявзури. В IV столітті св. Бенедикт переносить цей досвід на Захід.

Переселення народів та падіння Західно-Римської імперії поставило Церкву на Заході перед загрозою знищення. Рух ірландських монахів-місіонерів не лише захоронив Церкву в Європі, але і Онова, яку Дух приніс в Церкву через цих місіонерів, призвела до віталізації Церкви і християнізації народів, які прийшли в Європу. Раннє середньовіччя поставило перед Католицькою церквою нову загрозу - бути поглинутою феодальною державою. З бенедиктинського монастиря у французькому Клюні нова Онова виносить Церкву з небезпеки переможницею - Католицька Церква скинула з себе ярмо феодальних господарів та оновила своє духовне життя.

Але практично відразу в ХІІ столітті Церква попала під новий удар цього світу. Єпископи та монастирі, ставши феодальними господарями, легко приймали дух світу цього - Церкві почала загрожувати руйнація зі середини. Втрата християнського духу була настільки великою, що нарід, який прагнув правдивого християнського життя, почав горнутися до різних єретиків - катарів, богумілів, альбіґензів. Здавалося, Церква перестане існувати, повністю втративши своїх овець - мирян. І цього разу не забарився животворний подув Духа Христового. Дух підніс св. Франциска з Асижу та св. Домініка Ґузмана, які заснували нові Чини - оо. Францисканців (братів Менших) та оо. Домініканців (Отців Проповідників). Монахи цих Чинів правдивим євангельським убожеством та ревним проповідуванням Радісної Новини в силі і знаках не лише започаткували масштабну Онову Церкви, але й привернули назад до католицької віри багатьох заблудлих, що опинилися в нетрях єресі.

В XVІ столітті дух світу цього затакував Церкву за допомогою новопоганського руху, який мав за мету повернення до античних взірців, особливо ж до античного антихристиянського гуманізму, який проголошував людину мірилом усього і єдиним центром Всесвіту. Цей рух пізніше безбожники назвуть Відродженням. Багато монахів, священників, єпископів та кардиналів стали поборниками цього руху. Здіймались величні церкви та палати, творили Мікеланджело, Берніні, Рафаель, єпископи та кардинали змагались в меценацтві. Та в церквах мало проповідувалось слово Боже, нарід не приступав до св. Таїнств, здавалось, морок безбожності ось-ось поглине і останні острівці богоугодного християнського життя. Незадоволення християнського люду зростало. Проповіді авґустинського монаха Мартина Лютера дали поштовх антиримському руху, названого пізніше протестантизмом. За Лютеревою наукою пішла частина Німеччини, Австрії, Польщі, цілком її прийняли Данія, Прусія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Естонія. Науку іншого реформатора Жана Кальвіна прийняли частина Франції, Німеччини, Польщі, Угорщини, Швейцарії, Шотландії, Женева стала кальвіністським Римом. Король Англії Генріх VІІІ відірвав Церкву Англії від єдності з Римом. Здавалось, Католицька Церква перестане існувати. Та Дух Святий ніколи не полишав Церкву, що Її сам Христос заснував на твердому камені - св. Первоверховному Апостолі Петрі.

З натхнення Духа Істини Церква Христова зібралась на Тридентському Соборі. Цей Собор проголосив Онову Церкви в голові і членах, ще раз виразно потвердив основні принципи правдивої католицької віри. Основним промотором цієї Онови став новостворений Чин оо. Єзуїтів (Товариство Ісуса). Власне їхніми стараннями зупинено наступ протестантизму, а багатьох знову привернено до правдивої віри, єзуїти-місіонери заснували християнські Церкви латинської обрядової традиції в Канаді, на півдні теперішніх США, Індії, Китаї, Тибеті, Монголії, Кореї, В'єтнамі, Японії, Африці, християнізували Латинську Америку та Філіппіни.

Їхніми зусиллями засновано Парагвайські редукції, першу і єдину християнську республіку, де конституцією було Євангеліє, а цілу систему увіковічнив мученик за Христа та Його Церкву св. Томас Мор у своєму творі «Утопія». Ця республіка проіснувала від 1607 до 1768 року та була знищена масонськими урядами Португалії та Іспанії, які в ній бачили живе заперечення своїх антихристиянських доктрин. Місії оо. Єзуїтів сприяли з'єднанню деяких Церков Сходу з Апостольським Престолом. Наприклад, Ефіопська Церква (1555), Коптська (1561), Маронітська (1578). велику роли відіграли оо. Єзуїти і при Берестейському Порозумінні (1596) нашої Церкви з Апостольським престолом.

«Духовні вправи» св. Іґнатія Лойоли стали одним з сильних інструментів католицького духовного Пробудження з темної летарґії епохи Відродження. Сотні тисяч людей, а можливо і мільйони, пройшовши реколекції на основі цієї книжечки, кардинально змінили своє життя, звернувши його до Христа.

Криза віри в Європі, яка розпочалась в часі, що безпосередньо передував так званій Великій французькій революції, а свого апогею досягнув в антиклерикалізмі, антихристиянстві ХІХ століття, здавалось, захитала самі основи католицизму та й християнства взагалі. Саме в тому важкому часі Дух Божий розпочав через біблійний рух, Католицьку Акцію, Літурґійний рух, рух католицьких робітників приготування Церкви до нової Онови, що її інавґурував ІІ Ватиканський Собор.

Сучасний світ запав в глибоку кризу віри, масонські уряди всюди по світі стараються витравити і саму згадку про християнство, різноманітні секти і найнебезпечніший в дотеперішній історії неопоганський та неоґностичний рух Нью Ейдж стараються охопити всіх людей. Саме в такий тяжкий для Свого народу час Бог посилає своєму народові новий дар Духа - Католицький харизматичний рух - нову Онову в Дусі Святім для нашого часу.

©Milites Christi Imperatoris