Категорії

Search

Tags

На якій мові християнство може говорити з сучасним світом? Роздуми учасників круглого столу в КЦ «Покровські ворота»

23-06-2009

  • Категорія:


Москва, 22 червня. Нові засоби зв'язку, небачена оперативність світової комунікації, стрімка зміна швидкості і можливостей сприйняття інформації - всі ці процеси у сфері комунікацій, що бурхливо розвиваються, змушують християнську Церкву осмислювати нові напрями і форми своєї місіонерської діяльності в сучасному світі. Ця проблема виявилася в центрі дискусії, яка відбулася 18 червня в Культурному центрі «Покровські ворота». Його директор Жан-Франсуа Тірі і представник італійського фонду «Християнська Росія», аташе з питань культури представництва Ватикану в РФ Джованна Парравічині запросили священнослужителів, богословів, співробітників ЗМІ, щоб разом поміркувати над даною темою. Відправною точкою дискусії став текст глави Папської Ради з культури архиєпископа Джанфранко Равазі, в якому містяться попередні роздуми про мову сучасної місії і засоби комунікації. Ці замітки підготовлені архиєпископом напередодні пленарного засідання очолюваної ним Папської Ради в 2010 р., яке буде присвячено саме цій проблематиці.

Як відзначила, відкриваючи круглий стіл, Джованна Парравічині, обговорювані питання змушують, в першу чергу, задуматися про самосвідомість християн в сучасному світі. Від чого залежить ефективність передачі змісту - від «вишуканості і сучасності» форми комунікації чи, перш за все, від вмісту християнської проповіді? Спілкування зі світом завжди несе певний ризик для людей Церкви, яким необхідно знайти серединку між пристосуванням до «світу цього» і ізоляцією. Крім того, важливо зрозуміти природу агресивності сучасного світу, толерантного до всіх і всього, окрім християнства. Чи дають самі християни привід для такої ненависті? Ці питання Джованна додала до полемічного тексту архиєпископа Равазі.

Ігумен Петро (Мещерінов) запропонував, спершу, «винести світ за дужки» і звернутися до проблеми самосвідомості християн. Перш за все, самим віруючим сьогодні треба відповісти собі на питання: хто такий християнин? Чи не підміняється християнство церковністю? Чи не направлені всі наші місіонерські зусилля на те, щоб «скоріше воцерковитb людину, а не християнізувати»? Все спілкування християн зі світом є вже похідним від цього внутрішнього стержня, як і проблема ненависті світу по відношенню до Церкви: поки немає згоди між християнами, у них «немає морального права» говорити про зовнішню ненависть до них.

«Лише реально живучи життям Церкви, ми можемо стати «дійовими особами» сучасної місії» -- продовжив Ж.-Ф.Тірі. "Особа, яка горить Христом", використовує «мову реалізму» -- головну умову успішної місії, вважає він, додаючи, що «всі наші сучасні технічні хитрощі» повинні виходити саме з цього.

Історик Католицької Церкви, викладач РГГУ Олексій Юдін впевнений, що зараз все суспільство переживає «грандіозне культурне і антропологічне зрушення в моделях спілкування», коли небачене прискорення породжує потребу в «спогляданні як компенсаторній реакції». У цій ситуації Церква повинна взяти на себе відповідальність за «збереження сенсів», освоюючи нові медійні технології. Блискучим прикладом місіонерської проповіді в жанрі «бліц-відповідей» на найістотніші питання про віру А.Юдін рахує роботу покійного о.Георгія Чистякова на церковно- громадському каналі в кінці 90-х років: не дивлячись на стислість і швидкість реакції, священик «приголомшливо відточував сенс».

Відповідальний редактор двох офіційних видань Московської Патріархії - газети «Церковний вісник» і «Журналу Московської Патріархії» Сергій Чапнін вважає, що настав час для богословського осмислення таких ключових понять, як комунікація, мова, спілкування і так далі. Багатий матеріал для аналізу можна почерпнути на інтернет-форумах, присвячених питанням богослів'я. С.Чапнін відзначив, що своєрідна місіонерське служіння в інтернеті особливо активно несуть клірики Білгородської єпархії, постійно працюючи на різних форумах. Проте таких кваліфікованих священиків, що володіють специфікою віртуального спілкування, в РПЦ поки що дуже мало, вважає він.

Тему християнства в інтернет-просторі продовжила кандидат філологічних наук Ксенія Лученко. За її словами, кіберпростір є «кривим дзеркалом реального світу». Наприклад, інтернет-карта релігійних організацій в Рунеті значно відрізняється від реального життя: «нікчемно малі» релігійні групи можуть затьмарювати своєю віртуальною активністю крупні релігійні спільноти. Тотальне «оцифровування» життя стосується і сакральних текстів. Так, Євангеліє - книга, яка століттями займала почесне місце в храмі і в домі, скоро стане «ще одним з багатьох файлів в рідері», що загрожує «максимальним знеособленням», профанацією тексту Божественного Одкровення, стурбована дослідниця.

У своєму повідомленні вона торкнулася також теми віртуальної релігійної спільноти. За її словами, багато християн зараз ведуть «подвійне життя»: життя на парохії обмежується для них участю в богослужіннях, а спілкуватися вони прагнуть з віртуальними однодумцями. Інтернет-спільноти вже існують у протестантів, у мусульман, проте для православних, чиє життя «центроване довкола таїнств», такий варіант неможливий, вважає К.Лученко. Ще одна особливість спілкування в кіберпросторі - це недотримання єрархічних зв'язків: так, до священика в інтернеті часто звертаються так, як не посміли б звернутися в реальності. Це теж «міняє сприйняття канонічного устрою Церкви.

Зі свого боку, о.Петро (Мещерінов) не бачить великої загрози в останній тенденції. Спілкування поза рамками єрархії «лише корисне батюшкам, звиклим до підлесливості», відмітив він. Його не бентежить також читання Євангелії з екрану рідера, спосіб спілкування з духівником через SMS або електронну пошту - у тому випадку, коли немає можливості реальної зустрічі. Найголовніше, за словами ігумена, - поставити питання: «Де в цьому морі інформації Христос?» Це питання повинне сприйматися кожною людиною як «особисте, болюче, хвилююче», і завдання пастиря -- «поставити це питання і загострити його», закликати людину до «особового спілкування з Богом, а через Нього - з іншими людьми».

Співробітник прес-служби католицької Архиєпархії Божої Матері в Москві о.Кирило Горбунов, кажучи про сучасне «кліпове» мислення, розглянув з цієї точки зору «експеримент» Католицької Церкви, яка скоротила щоденну месу до півгодини. Власний досвід дозволяє сказати о.Кирилу, що тут є ризик «інформаційних перешкод і шумів», але, з іншого боку, таке богослужіння дозволяє тим, що моляться сконцентруватися, молитовно зосередитися.

Професор Санкт-Петербурзької духовної академії протоєрей Георгій Мітрофанов критично віднісся до теми круглого столу. Не має сенсу говорити про зіставлення християнства і світу, оскільки християнство вже «втратило себе», «розчинилося в світі», вважає священик. За його словами, треба говорити не стільки про засоби комунікації, скільки про втрату справжнього християнського спілкування, що є найбільшою проблемою для всіх конфесій. Зникнення реальної христоцентричності, євхаристійності, єрархічності - ось головна загроза для Церкви сьогодні, відзначив він.

Відомий телеведучий, журналіст Олександр Архангельський переконаний, що, не дивлячись на реалістичний діагноз о.Георгія, «нерозчинний (в світі - прим.ред.) залишок» справжніх християн завжди існуватиме. Одну з головних небезпек для сьогоднішньої Церкви він бачить в замкнутості: «Замкнулися в собі - і немає вас, це легке зникнення, швидка братська могила». Відкритість християн до світу - це завжди ризик, але -- «якщо ми віримо, що Христос посеред нас - чого нам боятися?» О.Архангельський підкреслив при цьому, що місію всередині Церкви він вважає не менш важливою, ніж зовні. «Наша активність зовні здається лукавим визнанням того, що наша внутрішньоцерковна місія за 20 років не вдалася» -- відреагував о.Георгій.

У цьому контексті виникло питання про нові форми масової місії, які використовує новий предстоятель Російської Православної Церкви. Його «блискучі» виступи на стадіонах, можливо, залучать багато молодих людей в Церкву, але тут з новою силою постає питання про стан сучасної Церкви - «куди вони прийдуть?» Сергій Чапнін вважає, що новий для Російської Церкви масовий формат місії має бути підкріплений «подальшим спілкуванням і богослів'ям».

Практичний аспект заданої теми круглого столу розкрила кореспондентка агентства «Благовест-інфо» Юлія Зайцева. Вона розповіла про те, яким чином позиція світського агентства релігійної інформації дозволяє вирішувати місіонерські і просвітницькі завдання. Докладачка відзначила, що представлення новин, що відображають міжконфесійний діалог, дискусійні внутрішньоцерковні процеси, реальні діла милосердя і благодійності, події на стику релігії і науки, культури і релігії, - все це дозволяє побачити в релігії і, зокрема, в сучасному християнстві не музейний експонат, не резервацію, а «живе життя», що підтверджує реакція на інтернет-форумі агентства.

Учасники дискусії прийшли до висновку, що тема мови сучасної місії, позиції Церкви в динамічному світі сучасних комунікацій потребує всестороннього дослідження. «В цифровій цивілізації Церква залишається мало не єдиним інститутом, куди люди реально, а не віртуально, приходять, не ділячись за інтересами, і здійснюють при цьому щось дуже традиційне» -- таке спостереження співробітника Синодної богословської комісії Олександра Кирлєжєва.

Юлія Зайцева

http://www.christusimperat.org/ru/node/15264