Категорії

Search

Tags

«ПОСЛУХ ЛІПШИЙ ВІД ЖЕРТВИ» (1 Сам 15,22)

14-06-2009

  • Категорія:


У травні Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури в Римі оприлюднив остаточний вирок на апеляції, які кілька років тому подали до цього Трибуналу п'ять колишніх ченців Василіянського чину, А. Догнал, Р. Шпіржік, В. Шелепко, Ю. Шпіржік та В. Гітюк. Варто нагадати про суть справи, про яку йдеться в рішенні найвищого церковного суду.

Майже всі ці священики належали до розформованої у липні 2004 року Василіянської Делегатури св. Прокопія у Чеській Республіці. Того-таки року вони подали прохання до Конгрегації для Східних Церков про уможливлення їм переходу до іншої форми монашого життя, тобто попросили про створення нового монастиря, який був би підпорядкований місцевому єпископу і не належав до Василіянського чину. Оскільки юридично можливість переходу до ще неіснуючої форми чернечого життя не передбачена в церковному праві, згадана Свята Конгрегація дала інструкції про спосіб дій у такому разі та нагадала, що поки такого такого переходу не відбулося, всі підписанти прохання і надалі в усьому повинні «підпорядковуватися Протоігуменові і виконувати його розпорядження». На жаль, ці зауваження не були прийняті до уваги. У серпні того самого року трапився прикрий інцидент, коли вони, довільно трактуючи візит Протоігумена Провінції Отців Василіян в Україні, не допустили його до монастиря в Підгірцях, в якому перебували. Не зважаючи на заклики Провінційної управи до покаяння і навернення, згадані особи продовжували чинити опір правним Настоятелям, виявляючи важкий непослух. Цей непослух, натомість, виправдовували надуманими твердженнями, ніби їм забороняють проповідувати Боже Слово. Надуманими, оскільки прибувши із Чехії в Україну, отці отримали всі можливості і сприяння для проповідування.

Саме тому, внаслідок відповідного юридичного процесу, який тривав протягом кількох місяців, священики А. Догнал, Ю. Шпіржік, Р. Шпіржік, В. Гітюк та В. Шелепко були правно відпущені з Василіянського Чину з усіма наслідками, які з цього випливають. Члени колишньої Делегатури св. Прокопія, а також члени української провінції Чину подали апеляцію до найвищого церковного трибуналу, але й надалі перебували у непослуху до своїх Настоятелів, попри те, що факт подання апеляції не звільнив їх від обіту послуху, який склали перед Богом і Церквою. У своїх листах, адресованих церковному проводу та широкому загалу і поширюваних через пошту та Інтернет, вони висловлювали претензії на виправлення всіх недоліків та недомагань у Церкві, часто грубо зневажаючи та ображаючи церковну ієрархію. Таким чином вони фактично самоусунулися від василіянської спільноти, всупереч церковним канонам і правилам створили новий монастир в с. Підгірці Бродівського району Львівської області та діють такими методами, які суперечать місії і покликанню Церкви й Чину, провадять до розколу і схизми. Протягом останнього року дані особи намагаються переконати широкий загал, що вони отримали дійсні єпископські свячення, порівнюючи себе до переслідуваних за віру ісповідників радянської доби. Таке порівняння є блюзнірським, адже зневажає терпіння і смерть багатьох мучеників за віру, оскільки сьогодні зі сторони світської чи церковної влади немає жодних загроз фізичного знищення, як це було під час панування більшовицького режиму. Дані особи можуть вільно висловлювати свої погляди і думки. Тому можемо з певністю твердити, що жодних єпископських свячень не відбулося, а якщо якийсь обряд і було проведено, він був не більш ніж фарсом, і даних осіб варто вважати самосвятами.

Свята Католицька Церква мусила реагувати, і тому 2008 року було проголошено кару великої екскомуніки, тобто виключення із єдності з Католицькою Церквою, для чотирьох священиків, які самовільно проголосили себе греко-католицькими єпископами, - А. Догнала, Р. Обергаусера, Р. Шпіржіка та В. Гітюка, а це рішення потвердив і Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури. Проте вони й далі продовжували називати себе ченцями-василіянами, покликаючись на те, що їхня справа розглядається церковним трибуналом у Римі.

Нарешті Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури, пильно розглянувши справу і зваживши на аргументи, виніс своє остаточне рішення - не приймати до розгляду апеляції вище названих священиків, залишивши тим самим у силі рішення Протоархимандрита Василіянського Чину та Священної Конгрегації для Східних Церков про їх видалення із цього Чину. З цього випливає, що на основі отриманих від Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури рішень, священики ШЕЛЕПКО Василь (чернече ім'я Роман), народжений 10 серпня 1969 р., громадянин України; ШПІРЖІК Юрій (ŠPIŘÍK Jiří, чернече ім'я Кирило), народжений 13 листопада 1966 р., громадянин Чеської Республіки; ШПІРЖІК Річард (ŠPIŘÍK Richard, чернече ім'я Методій) народжений 6 березня 1968 р., громадянин Чеської Республіки; ГІТЮК Василь (чернече ім'я Маркіян), народжений 28 січня 1970 р., громадянин України; ДОГНАЛ Антонін (DOHNAL Antonín, чернече ім'я Ілля), народжений 7 червня 1946, громадянин Чеської Республіки, більше не належать до Василіянського Чину Святого Йосафата з усіма наслідками. Вони не мають права одягати василіянську рясу і ставити біля свого імені чи прізвища василіянську позначку «ЧСВВ» («OSBM») або «ЧСВВ-ІІІ» («OSBM-III»).

Імовірно, що попри всі попередні запевнення, колишні священики і ченці даних рішень церковної ієрархії не приймуть і продовжуватимуть свою діяльність, намагаючись створювати власну церковну спільноту і переконувати громадськість, що тільки вони можуть урятувати Церкву від занепаду. В цій ситуації кожен християнин, який правдиво вірить в Бога і довіряє Церкві (як визнаємо щодня у Символі віри) повинен прихилитися до слів і пересторог Церкви, видима структура якої всім явна, бо саме через Церкву промовляє Господь. Ми свідомі того, що Церква, як і в кожному історичному періоді, переживає тепер важкі часи і переслідування. Але якщо мати хвора, ми її не виганяємо з дому. Святість Церкви залежить від кожного з нас. Тому не варто довіряти тим, які в ім'я порятунку Церкви роздирають її вже й так пошматоване тіло. Кожного разу, коли в Церкві наставав розкол, організатори виправдовували це дбанням про добро Церкви. Ми ж віримо, що в Церкві діє Святий Дух і жодні людські підступи не здатні її захитати. А правдивий церковний світогляд - це розумний усвідомлений послух (не сліпий). А той, хто не вміє слухати, від Церкви відпадає. Послух - це не тільки засіб для організації діяльності, а глибокий акт віри, хто не має послуху, не вірить в Бога: «Послух ліпший від жертви, слухняність від баранячого жиру. Бунт - це гріх чарівництва, сваволя - це злочин ідолопоклонства» (1 Сам 15,22-23).
о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ
Часопис "Місіонар"

http://osbm.in.ua/ukr/news/350

1.Додаткова інформація про діяльність "підгорецьких отців" і створеної ними секти.

2.Додаткова інформація про діяльність "підгорецьких отців" і створеної ними секти.