Свідчення про Католицький Харизматичний Рух

• Категорія:

• Харизматична онова

Католицькі богослови не раз неупереджено і позитивно відгукувались про Католицьку харизматичну Онову.

Проповідник папського двору в часі папи Івана-Павла ІІ, доктор богослів'я, доктор класичної літератури, професор, францішканин-капуцин, отець Раньєро Канталамесса (Rаnіеrо Cаntаlаmеssа), до речі, приналежний до Католицької харизматичної Онови, вбачає в харизматичному русі велике благословення для Католицької Церкви.

Раньєро Канталемесса
«Католицька харизматична Онова обдарована надзвичайно великою любов'ю до єрархії. Вона являє собою рух, що тягнеться до центру і скріплення Церкви, а не в протилежному напрямі. Я бачив на власні очі як харизмати-католики радіють присутності на своїх зібраннях священика, а особливо пароха і яку велику радість їм приносить найменша увага зі сторони єпископа... В Католицькій харизматичній Онові бажання сповнення Духом Святим не приводить до недооцінювання церковної єрархії, а якраз навпаки, до ще більшої любові до своїх пастирів.»

«Великим благословенням Божим є те, що харизматичний рух в Католицькій Церкві народжений з величезною схильністю до спільності з єрархією, а також і те, що папи в ньому побачили шанс для Церкви і перші знаки великої весни для християнства.»

«Ще одна річ, яка мене особливо тішить, коли говорю про групи Онови в Дусі, є те, що бачу там радість і бажання, що їх вони мають, увійти в усе багатство традицій Церкви, а це - Отці Церкви, святі, великі рухи і духовні розквіти в минулому. У Франції власне католики-харизмати оживили зацікавлення до Люрду і Прай-ле-Моніял (тобто побожність до Богородиці і Серця Христового), почитання св. Терези з Лізьє і інших святих, особливо дорогих серцю католика француза. В Італії відбувається подібне з нашими відпустовими місцями і святими, які знову стають почитуваними. Онова - це є воістину повернення до першоджерел.»

«Я вже писав, що Католицька Харизматична Онова тішить своєю сильною прив'язаністю до інституції Церкви і єрархії. Мушу сказати, що тішить вона мене також своєю великою екуменічною відкритістю... В часі одного міжконфесійного харизматичного зібрання на стадіоні в Канзас Сіті (США) в 1977 р., де було зібрано 40 тис. християн всіх конфесій, одного з вечорів я був свідком того, як ця велика кількість людей впала на коліна, плачучи через те, що Тіло Христове роздерте»

«З появою харизм з'являється і духовне читання Біблії. І тут спостерігаємо один з найпрекрасніших дарів Духа Святого. На різних зустрічах харизматів-католиків з великим здивуванням я чув роздуми про слово Боже, які би були достойні Св. Августина чи св. Григорія Великого.»

Доктор фундаментального богослів'я, маґістр філософії, член Товариства письменників Хорватії, канонік Загребської архиєпархії, професор Загребського Університету, отець Томілав Іванчіч (Tomislav Ivančić) каже про харизматичний рух: «Коли заходить мова про харизматичний рух, то не говоримо про містиків і святих, а про звичайних вірних, про людей з вулиці, зі звичайних робочих місць, людей політики, культури, бізнесу, науки, богослів'я, людей різних соціальних категорій... Рух не має свого людського засновника, а по переконанню самих членів Руху, його Засновником є сам Дух Святий. Але Рух не звертається тільки до Святого Духа, а найперше до Ісуса. Дух Святий провадить до Ісуса, бо Він є Дух Ісуса, Дух Істини...Харизматичний рух заледве говорить про Святого Духа, але постійно говорить про Ісуса як Господа, та про дари і плоди Святого Духа... Харизматичний рух відкриває сучасній Церкві сильний досвід Духа Святого і видиму дію Його харизм...Він відкриває, що в паломництві під веденням Святого Духа необхідно опиратися на провід Церкви, щоб не замінити суттєве другорядним.»

Доктор богослів'я, професор, отець Рене Лаврентін (René Laurentin) свідчить: «Ґласолялія займає дуже обмежений простір на харизматичних зібраннях: переважно з двох годин, скільки зібрання в середньому тривають, молитва мовами не займає більше як двох хвилин... Харизматичний рух не є рухом ґласолялії.». Відпочинок/падіння в Дусі цей богослов охарактеризовує як форму контемпляції.

Про важливість і своєчасність харизматичного руху каже наступне: «Онова в Дусі відповідає на потребу видимих знаків, яких християни були позбавлені, завдячуючи величезній абстракції богословів і літургістів... Онова в Дусі робить великі послуги в цьому непевному часі, даючи голодним здорову духовну їжу, і надає притулок тим, які в великій кількості губляться там, де немає Руху. Успіх Руху не відповідає тільки нинішнім потребам, він відповідає і оновленню основних цінностей, що творять саме осердя Об'явлення. Онова в Дусі відкриває Євангеліє як Добру Новину і джерело оновлення, Святе Письмо, як слово Боже, християнство як дійсне вилиття Божої любові, християнську любов не як заповідь, а як шлях, життя і практику.».

«Було б нецікаво перераховувати всі плоди цього Руху: багаточисельні навернення, повернення до віри, онову молитви, апостоляту, добру можливість онови мирянства і монашества і т.п. Як найпомітніший плід фіксуємо оздоровлення в усіх формах: осіб і міжособових відносин на всіх рівнях - волі, пам'яті, почуттів, тіла. Особливо помітними є родинні примирення, визволення від наркотичної залежності та інше... Рух не є і не бажає бути паралельною Церквою, але закваскою, що має зі середини оживити інституції і поширювати єдність... Важливість цього Руху для Церкви є величезною.»

Доктор богослів'я, професор Геріберт Мюлен (Heribert Mühlen) пише: «Велику перепону для будь якої онови Церкви являє менталітет «добрих» християн, котрі собі навіть не уявляють для чого якась там онова. Для таких приймання харизм було б кроком покаяння... Той, хто відчув, що Бог його хоче взяти як свого співробітника в справі спасіння інших, той знає, яку радість несе в собі така співпраця з Богом. Йому дається бачити, як Бог через нього зустрічається з іншими, і така візія є новим та надзвичайним досвідом Духа. Він нині дарується багатьом, що жертвуються Богу за спільноту або монашу спільноту в якій живуть, за родину, за людей, з якими спілкуються щодня. Все це пропонує харизматична Онова.»

Доктор богослів'я і психології, професор, салезіянин, отець Даріо Бетанкур (Darío Betancourt) каже: «В наш час Господь примножує благодатний дощ харизм, щоб вчинити Церкву пліднішою, ліпшою і здатнішою притягнути світ, що секуляризувався. Католицький харизматичний рух є одним з проявів цієї ласки».

Доктор богослів'я, єзуїт, отець Роберт Фейрайсі (Robert Faricy) пише: «Передання Церкви завжди наголошувало ефективність молитви за тілесне і внутрішнє зцілення, особливо візантійська традиція багата такими молитвами. В наш час ця істина, що часто відсувалася десь в куток, знову оживає. Особливо ефективно цю істину підтверджує Католицька харизматична Онова в Святому Дусі, в якій стикаємось з оздоровленнями найрізноманітніших типів та оновленим розумінням ефекту оздоровлення в Святих Таїнствах.».

Один з провідників Католицької харизматичної Онови в США, член Згромадження Святого Йосифа, отець Роберт ДеҐрандіс (Robert DeGrandis) свідчить: «Відпочинок в Дусі є по нинішній день темою, яка часто викликає дискусії. Як і молитва мовами цей феномен впадає людям в очі.», «З власного досвіду можу сказати, що одним з найдієвіших способів допомоги людям прийняття оздоровлення і активізації духовного росту є через відпочинок в Дусі», «...а негативно відносяться до цього феномену власне ті, що ніколи не мали досвіду з подібними речами.».

Доктор філософії і містичного богослів'я, професор, член Чину Місіонерів клериків, отець Джон Гемпш (John H. Hampsch) каже: «Найкраще охарактеризував харизматичну Онову папа Павло VІ на зустрічі з харизматами в Римі в 1975 році, сказавши, що харизмати через хрещення Духом Святим приймають те, що ніяка катехізація не може дати. Це виллиття Духа включає визволення сили Духа, вже присутньої в душі, але до того моменту скрите.».

Доктор богослів'я, професор, єзуїт, Альфред Шнайдер (Alfred Schneider) пише: «Всюди по світі з'являються рухи онови в Дусі. Все більше проявляються дари Духа Святого, правдиве обилля цих дарів, інтерес і прагнення до них. Офіційне ставлення Церков спочатку було стриманим, але після шістдесятих років ставало все відкритішим. Двері навстіж відкрив папа Іван-Павло ІІ. Найбільші надії на цей рух покладають в царині екуменізму.».

Додаймо ще свідчення одного єпископа та активної мирянки.
Задарський архиєпископ (Хорватія) Маріян Облак (Marijan Oblak), корий перший серед хорватського єпископату церковно леґалізував у своїй єпархії групи Онови каже: «Однією з характеристик харизматичного руху є те, що на своїх молитовних зібраннях католики-харизмати просять Господа про нове вилиття Духа на Церкву. Щоб члени Церкви в світлі і силі Духа Святого, воістину, почали жити своє хрещення, щоб прийнятий дар був поставлений на службу Христу і Його Церкві.» .

Авторка відомої автобіографічної книги «Звуки музики» баронеса Марія фон Трапп (Maria von Trapp) свідчить: «... раніше ми прагнули досягти досконалості, працюючи в поті свого чола, але не дуже далеко просувалися. Тепер, коли мене охрестив Святий Дух, не тільки мої зусилля, але й робота Духа мені допомагають стати християнкою...А ще Святе Письмо стало більш життєвим, ніби на мене вилились потоки світла... все моє життя я читала його, та багато чого не розуміла в ньому..., але тепер Господь справді говорить до мене через його Писання».

©Milites Christi Imperatoris