Загальні відомості

• Категорія:

• Спіритизм

СПІРИТИЗМ (від лат. spiritus - дух) - течія, пов'язана з вірою у можливість зв'язку з душами покійних людей і практикою спілкування з ними. Хоч віра в потойбічне життя, а також методи спілкування з духами були відомі всім народам, практика безпосередньо спіритизму і притаманний йому медіумізм виник тільки в середині 19-го століття, але швидко поширився в більшість країн Європи і Америки (найперше - в Західній Європі і США).

Спроби зв'язку з потойбічним світом набули систематичного характеру 31 березня 1848 року. Після того як знамениті сестри Фокс «винайшли» спіритизм, контакти з «душами померлих» почастішали. Правда, Маргарет Фокс зізналась якось, що вони містифікували оточуючих. Та справа вже була зроблена. Один зі спіритистів у відповідь на слова, що, мовляв, 1848 року діти просто бавились, заявив, що дітям лише здавалось, що вони бавляться, а насправді душі заявляли про себе через їхні ігри та розіграші.

Найбільш відомими спіритами були англійский медіум Д.Д.Хьюм, німецький дослідник парапсихології Ганс Бендер і Артур Форд, автор книги «Життя після життя». Ім'я останнього пов'язано з життям легендарного фокусника і езотерика Гаррі Гуддіні, який також вивчав спіритизм. Визначним спіритистом був і Аллан Кардек (це псевдонім, справжнє ім'я Іпполіт Леон Денізар-Рівайл), який написав першу книгу зі спіритизму- «Книга Духів». Кардек випустив ще чотири книги, які стали класикою спіритизму, - «Книга медіумів», «Євангеліє у пояснення спіритизму», «Небо (Рай) і Пекло» і «Основи Буття». До своєї смерті Кардек очолював Французьку спіритичну асоціацію, яка видавала журнал «Спіритичний огляд» (Revue Spirite). Його могила на паризькому кладовищі Пер-Лашез є місцем регулярних зустрічей французских медіумів.

Розповідається про спіритизм і в Біблії, як про заборонене Богом і гріховне заняття: «Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш!»(Лев.19,31); «Хто звернеться до заклиначів мерців і знахарів, щоб слідом за ними блудувати, Я звернуся проти нього і викореню його з-поміж його люду»(Лев.20,6).

У спіритичних сеансах дух з'являється або як привид, або через свою дію на різні предмети. Медіум у стані трансу віддає своє тіло у розпорядження духові, який, вселяючись в людину, починає володіти її органами і здійснювати через неї різні дії або виголошувати «одкровення». Сучасне вчення Новий вік (New Age) популяризує саме цей метод спілкування з духами (або «силами»), називаючи його провідництво (channeling). Що далі медіум (channeler) впадає в стан трансу, то більше починають тремтіти м'язи його лиця. Коли дух повністю охоплює медіума, ритм дихання прискорюється, а вираз обличчя змінюється настільки, що інколи людину неможливо впізнати. Змінюється також і голос, скажімо, жінка може говорити чоловічим басом. Після виходу з трансу, людина не може згадати, що з нею відбувалось. Спочатку дух не може вселитись у медіума без його дозволу, і потрібно, щоб сам медіум запросив його до себе. Але у повторних спіритичних сеансах, одержимість духом може стати непередбачуваною і неконтрольованою, медіум стає підвладним своєму духові.

Безперечно, що серед медіумів є багато шахраїв. Але існує і велика кількість професіоналів, які дійсно спілкуються з потойбічними єствами і отримують від них інформацію і здібності, недоступні іншим людям.

Більшість рядових медіумів не підозрюють, наскільки підступні та небезпечні ті єства, яким вони довіряють. Наприклад Сатпрем, учень окультиста і гуру Срі Ауробіндо, писав "Всім окультистам відомо, що духи в стані прийняти будь-яку форму, яку тільки забажають" (Satprem, Sri Aurobindo or the Adventure of Consciousness, New York, Harper and Row, 1974).
Роберт Монро яскраво описав випадок, коли він під час своїх «астральних» подорожей опинився під нападом злих духів, які прийняли вигляд його дочок. Зробили вони це настільки несподівано і правдоподібно, що Роберт втратив здатність опиратись і ледь не загинув (Journeys out of the Body, Garden City, NY, Anchor Books, 1973).
Відомий медіум Емануїл Шведенборг, який посвятив себе спілкуванню з духами і визнаний багатьма спеціалістом у справах окультизму, свідчить, що духи, з якими спілкуються медіуми і спіритисти, настільки хитрі та підступні, що людині, яка контактує з ними, неможливо визначити їх істинну природу та наміри. Емануїл застерігає: «Усім необхідно остерігатись духів і ні на краплю їм не вірити» (The True Christian Religion, New York, E.P Dutton 1936).

Отже, якщо духи окультистів брешуть, то зрозуміло, що вони не добрі ангели иіне слуги Божі. Вони не можуть бути і душами померлих людей, тому що, згідно зі Святим Писанням, душам не дозволено самовільно блукати по світу. Кожна людина отримує у своїй безсмертній душі вічну заплату в момент смерті на суді, що є результатом відношення її життя до Христа: або входження до небесного щастя , (чи то через очищення, чи відразу) або безпосереднє прокляття навіки. Тому якщо духи окультистів не ангели і не душі померлих, то вони духи, підвладні тому, про кого Ісус Христос казав, що "він - брехун і батько лжі", тобто про диявола (Ів. 8:44).

Бажання оволодіти надприродніми знаннями чи силою постійно вводить людей у сферу, де сатана здатний зробити з них полонених своєї волі (див.2 Тим.2,26). Перебування на ворожій (диявольській) території веде до зміни духовного і фізичного світу людини, що конкретніше описано у статті «Наслідки окультних занять».

©Milites Christi Imperatoris