Благодатний Вогонь ч.ІІ - Як сходить вогонь в Кувуклії

• Категорія:

• Фальшиві чуда

Перше на що варто звернути увагу це те, що приблизно до 12 -13 століття для очікування вогню в могилу ще ніхто не входив. Лише в Уолтера (1481), можна зустріти вказівки, що в Кувуклію для очікування вогню почали входити.

"В кінці п'ятнадцятого століття Пол Волтер відвідав Святі місця. На той час ще не впевнений в "помилці" Благодатного Вогню, він, однак, записав кілька важливих деталей. Вони і містяться у підсумку Мейнардуса щодо записів Волтера:

У 148l році, був звичай, що двері до Храму Воскресіння відкривали мусульмани, і три священики чи єпископи входили до Гробу Христа. Один був греком, другий - вірмен, а третій - ефіопець, і їх закривали в Гробі на період часу, протягом якого один міг зачитувати «Placebo» («Я буду угодний»), приблизно від п'ятнадцяти до двадцяти хвилин. Наступна річ, яку зауважив Волтер, - це вірменський єпископ, що виходив із Гробу Господнього із вогнем, і після того, як запалили всі вогні, 'народи' ішли процесією тричі навколо Гробу Господнього".

Хочеться відзначити, що входили представники відразу трьох церков - грецької, вірменської і ефіопської.

До цього моменту вважалося, що вогонь сходить на одну або декілька лампад, які знаходяться біля триденного ложа Христа.

Пізніше священики, які моляться за вогонь в Кувуклії стали розповідати, ніби вогонь сходить по всій плиті Гробу у вигляді вогняних намистинок, які немов блискавки переходять на свічки.

Свідчення

" Прииде же Патриарх к дверем церковным Гробницы Господней и повеле Туркам придел над Гробом Господним отпечатати; патриарх же отверзе двери гробницы и узревше вси людие благодать Божию, сошедшую с небес на Гроб Господень в огненном {27} образе, огню ходящу по Гробу Господню по деке мраморне и всякими цвети, что молния с небеси, а кандилом всем стоящим вверху Гроба без огня, и видевше вси людие таковое человеколюбие Божие, возрадовашася радостию великою зело, испущаху многия слезы от радости. Патриарх же Софроний вниде един в предел Гроба Господня, имуще в обоих руках свещи многия приступи ко Гробу Господню держа свещи вскрай Гроба Господня и сниде огнь с Гроба Господня якоже молния на Патриаршу руку и на свещи, и абие, загорешася свещи, в патриарших руках пред всем людьми и нас сподобил Бог видети; ... " /Трифон Корабейников,1753/.

"Якось, невдовзі після пасхальних днів я, в числі декількох новоприбулих паломників, супроводжував Патріарха по дорозі в Єрихон і до Йордану. На половині дороги ми були запрошені в його намет на обід. Один з таких скептиків, вибравши зручну хвилину, раптом поставив таке питання:

- Звідки, ваше Блаженство, отримуєте Вогонь в кувуклії?

Престарілий Архипастир, не звертаючи увагу на те, що чулося в тоні запитання, незворушно відповів так (мною майже слово в слово було записане почуте):

- Я, шановний, якщо бажаєте знати, без окулярів вже не читець. Коли вперше увійшов я в прибудову Ангела і за мною закрилися двері, там панувала напівтемрява. Світло ледве проникало через два отвори з ротонди Святого Гробу, теж слабо освітленої зверху. У прибудові ж Святого Гробу я не міг розрізнити, чи молитовник у мене в руках чи щось інше. Ледь-ледь помічалася як би біляста пляма на чорному фоні ночі: то, вочевидь, біліла мармурова дошка на Святому Гробі. Коли ж я відкрив молитовник, на мій подив, друк став цілком доступний моєму зору без окулярів. Не встиг я прочитати з глибоким душевним хвилюванням три-чотири рядки, як, поглянувши на дошку, що біліла все більше і більше і так, що мені виразно представилися вже всі чотири її краї, відмітив я на дошці цій як би дрібний розсипаний бісер різних кольорів, вірніше сказати, як би перли з шпилькову головку і того менше, а дошка почала ніби світитись. Несвідомо змітаючи неабияким шматом вати ці перли, які почали зливатися подібно до крапель масла, я відчув у ваті якусь теплоту і настільки ж несвідомо торкнувся її гнітом свічки. Він спалахнув подібно до пороху, і - свічка горіла і три образи Воскресіння осявала, як осявала і лице Богоматері і всі металеві лампади над Святим Гробом. Надаю, за сим, вам судити про моє в ту хвилину душевне хвилювання і вивести відповідь на поставлене питання" ). /Цит. по: Нілус С. "Святиня під спудом." Сергієв Посад, 1911, с. 183- 187, А/

Але ніхто окрім митрополитів цього засвідчити не може.

Хоч і серед них немає стандартного способу опису появи вогню, так Митрополит Зайорданський описує появу вогню в дуже простий спосіб.

"(.)Митрополит Зайорданський, коли входить всередину гробу, - знаходить велику лампаду, що стоїть на Христовому Гробі, яка сама по собі запалала, а інколи вона при ньому спалахує. Але сам він ніколи не бачив, як вона спалахує. В Єрусалимі я від багатьох чув, яким сам митрополит розказав {75} це: "Інколи я зійду, а вона вже і горить; тоді і я скоро винесу, а інколи зійду, а лампада ще не горить; тоді я ляжу на землю від страху і зі сльозами починаю просити милості від Бога. Коли встану, лампада вже горить, і я запалюю два пучки свічок, виношу і подаю". (.) Весь Христовий Гріб був мокрий, ніби дощем вимочений; але я не міг дізнатися, від чого це. Посеред гробу стояла та велика лампада, яка сама запалилася, і великим світлом горіла." / Чернець Парфеній, 1841-71, А/

Здається, все ж є один світський свідок і один прислужник в храмі.

Авраам Сергійович Норов, колишній міністр Народної Освіти в Росії, відомий російський письменник, що подорожував до Палестини в 1835 році, в книзі своїй, "Подорож по св. Землі", виданій в 1838 році, в першій частині про Святий Вогонь свідчить як очевидець:

В каплицю Гробу Господнього увійшли за митрополитом, тільки один з грецьких єпископів, архиєрей вірменський (що недавно отримав на це право), Російський консул з Яффи і ми троє мандрівників. За нами зачинилися двері. Невгасимі лампади над Гробом Господнім, були вже потушені, лише слабке освітлення проходило до нас з храму крізь бокові отвори каплиці. Ця урочиста хвилина: хвилювання в храмі вщухло; все сповнилося очікування. Ми стояли в прибудові Ангела, перед відваленим від вертепу каменем; один лише митрополит увійшов до вертепу Гробу Господнього. {61} Я вже сказав, що вхід туди не має дверей. Я бачив, як старий митрополит, схилившись перед низьким входом. увійшов до вертепу і впав на коліна перед Святим Гробом. Не пройшло і хвилини, як морок осяяло світло, - і митрополит вийшов до нас з палаючим пучком свічок" /А/.

Тобто, жодних блискавок на труні не згадуються.

"У ту хвилину душевне моє хвилювання перейшло всі межі, і раптом серед мертвої тиші, коли я ледве міг розчути власне дихання, мені почувся якийсь трепетний, ледве відчутний шелест. Він був схожий на тонке дихання вітру. І відразу ж після цього я побачив блакитне Світло, яке заповнило весь внутрішній простір Живоносного Гробу.

О, яке ж це було незабутнє видовище! Я бачив, як це Світло крутилося, на кшталт сильного вихору або бурі. Це кружляння Світла було настільки сильним, що, здавалося, могло б своїм стрімким натиском вирвати з коренем товсті дерева. Скільки сили було в блакитному Світлі! І ось в цьому Благодатному Світлі я ясно побачив обличчя Патріарха. По його щоках текли крупні сльози. Стоячи на колінах перед Гробом, Патріарх протягнув свою руку і відкрив Книгу на тій сторінці, яка була закладена товстою свічкою. Тим часом він поклав на мармурову плиту Гробу чотири пучки білих свічок, в кожному з яких було по 33 свічки, і почав читати молитви. Читання тривало до тієї секунди, поки не з'явився таємничий Благодатний Вогонь.

Поки Патріарх читав молитви, блакитне Світло знову прийшло в стан сильного руху. Обертання Світла відбувалося з незвичайною прудкістю і силою. Спочатку Світло було блакитним, потім воно раптово стало білим. Подібне цьому явище Світла було описане Євангелістом в момент Преображення Христа Спасителя. Незабаром Світло набуло округлої форми і у вигляді німба встало непорушно над головою Патріарха. Слідом за цим я побачив, як Блаженнійший Патріарх взяв в свої руки пучки з 33 свічок, підняв їх високо над собою і став благати Бога про зіслання Благодатного Вогню, дуже повільно простяг свої руки до неба. Ледве встиг він підняти їх до рівня голови, як в мить в його руках запалилися всі чотири пучки свічок, немов їх наблизили до палаючої печі. В ту ж секунду зник той німб зі Світла, який був над його головою. Він зник так швидко і несподівано, що я не встиг цього помітити" /Архимандрит Савва Ахиллеос. "Я бачив Благодатний Вогонь." Афіни, 2002, А/.

Але і цей опис не відповідає розповідям про розсипчастий бісер вогню на плиті гробу.

Можна сказати, що або вогонь сходить по-різному, або священики вигадують.

http://neholyfire.narod.ru/book/kr10.htm

 

© переклад Milites Christi Imperatoris