Категорії

Search

Tags

Справжнє учнівство


" І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: "Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас" (Ін 8,31-32).

У ці передпасхальні дні кожен християнин разом з першими передвісниками весняного тепла сповнюється очікуванням: чекаємо світлого свята Пасхи. Сьогодні середа перед Вербною Неділею, так і хочеться поставити декілька гілок верби, щоб вони в атмосфері домашнього тепла розкрилися до Вербного Неділі. Декілька гілок верби наповнять ваш дім благодатним теплом, навіть наші знегоди здадуться нікчемними.

Отже, сестри і брати, поступово наближаємося до Страсної седмиці, яка зобов'язує дотримуватися особливо строгого посту. Та чи лише піст... Нам треба стати справжніми послідовниками Ісуса Христа.

Ось як говорив Ісус юдеям, які увірували в Нього: " Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас" (Ів.8,31-32).

Сьогодні мова піде про справжніх учнів Ісуса Христа і природно про справжнє учнівство (Ін. 8,31-32). Учнівство або процес навчання, це не лише відвідування лекцій; це процес, в результаті якого учень чомусь навчається, чомусь вчиться. Справжній учень Христа - це той, хто перебуває в вченні Ісуса, хто сповнений Його духу і наслідує Його приклад. Більш того, учень має бути готовим піти на жертви, на які йде вчитель. "Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем" (Лк.14,27) . Або ж як в Євангелиста Івана: "Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене" (Ін.15,20-21). Але не потрібно думати, що жертви, на які учень Христа має бути готовий, обмежуються лише фізичними стражданнями. Учень Христа має бути готовий піти як на фізичні, так і на духовні жертви. До фізичних жертв можуть відноситися: матеріальні жертви, здоров'я, час... До духовних - звички, таланти, гордість і упокорювання, слухняність... як говорить Псалмоспівець: Жертви Богові - дух сокрушенний.

Найперше, почнемо з того, що справжнє учнівство починається з віри, іншими словами тоді, коли людина вважає слова Христа істиною, приймає все, що Він говорить про любов Божу, все, що Він говорить про жах гріха, все, що Він говорить про дійсний сенс і призначення життя.

Что ж нам робити, якщо ми хочемо бути учнями Христа? Господь, знаючи нашу неміч, знаючи нашу слабкість, звичайно, не вимагає від нас великих подвигів. Він хоче від нас просто простої порядності, щоб ми були звичайними людьми, щоб заради якоїсь миттєвої вигоди ми не робили зла, не йшли на змову зі своєю совістю, не заколисували її; щоб не мстили, щоб навчилися поступати благородно; щоб сильні не ображали слабких. Те, що для людини, що жила сто років тому, було нормальним, для сучасної людини деколи є визначним подвигом.

Якщо я хочу успадковувати Царство Небесне, то, не дивлячись на те, що хтось мене образив, погано до мене відноситься, я все-таки знайду в собі мужність і пробачу його. Духовні люди стверджують, що в наше століття можна врятуватися здійсненням малих добрих справ. Нам треба вчитися здійснювати це мале добро, постійно, навіть в дрібницях, бути вірними Богові.

Ученичество означає постійне перебування в слові Христа. А це передбачає слухання Його слова. Християнин - це людина, яка все своє життя прислухається до голосу Ісуса, і не приймає жодних рішень, перш ніж почує, що говорить Він.

Володимир Солов'їв в Духовних Основах життя написав: "Остаточне завдання особистої і громадської моральності таке, щоб Христос, - в якому мешкає вся повнота Божества тілесно, - замешкав у всіх і у всьому. Від кожного з нас залежить сприяти досягненню цієї мети, уявляючи Христа в нашій особистій і суспільній діяльності.

Перш, ніж відважуватись на який-небудь вчинок, що має значення для особистого або суспільного життя, потрібно викликати в своїй душі етичний образ Христа, зосередитися на ньому і запитати себе: чи міг би Він зробити цей вчинок, або - іншими словами - схвалить Він його чи ні, благословить мене чи ні на його здійснення?

Пропоную цю перевірку всім, - вона не обдурить. В усякому сумнівному випадку, якщо лише залишилася можливість схаменутися і подумати, пригадаєте про Христа, уявіть собі Його живим, яким Він і є, і віддайте Йому весь тягар ваших сумнівів. Він вже заздалегідь погодився прийняти і цей тягар і будь-який інший, не для того, звичайно, щоб розв'язати вам руки для всяких мерзот, а для того, щоб ви, звернувшись до Нього і опершись на Нього, могли стриматися від зла і стати в цій сумнівній справі провідниками Його безперечної правди.

Якби всі люди з доброю волею, як приватні особи, так і громадські діячі, і правителі християнських народів зверталися до цього вірного способу у всіх сумнівних випадках, то це було б вже початком другого пришестя і приготуванням до страшного суду Христового."

Христианин повинен все своє життя все більше і більше пізнавати Ісуса. Хто не бажає розуміти, той не може бути учнем.

Ніхто з нас не може, прочитавши або почувши один раз слова Христа сказати, що він повністю зрозумів їх сенс. Різниця між книгою Святого Письма і книгою-одноденкою полягає в тому, що одноденку читають і відкладають в сторону, а ось велику книгу людина перечитує кілька разів. Перебувати в слові Ісуса означає постійно вивчати і роздумувати над тим, що Він сказав, постійно поглиблюючи розуміння значення сказаного Ним.

Ми вивчаємо Його слова не як якийсь предмет в школі для винесення певної проблеми, питання, але для того, щоб дізнатися, чого саме від кожного з нас вимагає Бог. Істина, яку приніс Ісус призначена для дії.

Учнівство приводить до пізнання істини. Вчитися в Ісуса, означає пізнавати істину. "І пізнаєте істину", - сказав Ісус. Але що таке істина? Є багато можливих відповідей на це питання, але якнайповнішим, вочевидь, є відповідь, що істина, яку приніс Христос, показує нам справжнє значення життя. Головне питання, на яке кожен християнин повинен відповісти, свідчить: "Чому я присвячу моє життя?"

Своє життя можна присвятити кар'єрі, накопиченню матеріальних благ або ж плотським задоволенням! Але життя своє можна присвятити також служінню Богу. Лише в світлі істини Ісуса людина може побачити, що в житті дійсно важливе, а що ні.

Ісус стверджує, що "Істина зробить вас вільними". Запитаємо, від чого ж звільняє істина, яку свободу знаходить людина. Перш за все, свободу від страху. Учень Христа ніколи не буде самотній в житті. З ним вічно в дорозі Христос, а з Христом немає місця страху. Христос звільняє нас від нас самих, дає свободу від свого "я". Багато людей прекрасно розуміють, що найбільша перешкода в їх житті - вони самі, їх власне "я". Це вони у відчаї вигукують: "Я не можу змінитися. Я намагався, але це неможливо. Я намагався кілька разів кинути палити, але з цього нічого не вийшло".

"Істина зробить вас вільними". Істина Христова дає свободу від думки інших людей. Багато людей живуть в постійному страсі, що подумають або скажуть про них інші. Хтось сказав, що голос ближнього звучить в наших вухах голосніше за голос Божий в серці.

Учень - це людина, яка перестала турбуватися про те, що подумають або скажуть про нього інші, тому що він думає лише про те, що говорить Бог.

"Істина зробить вас вільними". Істина дає свободу від гріха. Багато людей грішать вже не тому, що хочуть грішити, а тому, що не можуть інакше. Гріхи настільки оволоділи ними, що, скільки б вони не старалися, вони не можуть звільнитися від них. Бути учнем Христа означає розірвати ланцюги, які зв'язують нас з гріхом. Таке учнівство дає нам свободу бути такими, якими ми маємо бути.

© переклад Milites Christi Imperatoris