Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Христос помер за наші гріхи - Інтерв'ю із співвласником національної футбольної команди
21-02-2009
ЧІКАГО, 20 лютого 2009 роу - План Бога може бути знайдений у футболі, і Його можна прославляти доброю грою у футбол - вважає співвласник «Ведмедів Чікаго» (Chicago Bears) Патрік МакКаскі.
Окрім роботи з професійною футбольною командою, МакКаскі - голова Міжнародної асоціації спорту і віри, і він говорить і пише на тему релігії і спорту.
У цьому інтерв'ю для ZENIT, він говорив про його досвід як католицького власника професійної команди, його спостереження як внука засновника «Ведмедів» та ініціативи, базовані на вірі, над якими він працює.
- Як ви поєднуєте те, що ви є співвласником професійної футбольної команди і католиком?
МакКаскі: Це вимагає великої залежності від Бога.
Мені пощастило, що все життя мене асоціювали з «Ведмедями». Справа футболу - це емоційний атракціон, але Бог постійний.
З Божою вірою, я намагаюся бути покірним до його плану для мого життя. З Божою надією, я намагаюся бути голосом підтримки. З Божою любов'ю, я намагаюся наслідувати Ісуса.
Ми хочемо виграти чемпіонати із спортивною жвавістю. Ми робимо добрі діла тихо, для слави Бога. Ми боїмося Бога, і ми поважаємо своїх противників. Ми старанно працюємо і довіряємо результати Богові.
Ми вдячні хоча б за те: Бог створив чудовий світ за шість днів; Ісус помер за наші гріхи, у тому числі за тих, хто пропускає м'яч; коли нам потрібний Святий Дух, він є тут -- він є тут навіть, коли ми вважаємо, що він нам не потрібний.
За чотири з половиною години перед кожною грою, вдома і на виїзді, в готелі команди служиться Меса. Під час Мес для команди я говорю проповідь. Я вважаю це дуже корисним в роботі для «Ведмедів».
Я також читаю Біблію. Я вважаю, що нам потрібно читати Біблію для того, щоб знати істину. В Біблії є 1328 глав. Я намагаюся читати 26 глав на тиждень. Таким чином я можу прочитати Біблію за 51 тиждень і мати тиждень для весняної перерви. Це - чудова книга.
- Чи є якась частина Біблії, яку ви вважаєте помічною у вашій роботі в спорті?
МакКаскі: Моя улюблена частина - Нагірна Проповідь. Моя улюблена частина з неї - Блаженства.
Із Старого Завіту, на мою думку, найважливішою частиною є Десять Заповідей.
- Чи є якісь інші способи, якими ви ви пов'язуєте свою віру зі спортом?
МакКаскі: Святий Павло - великий зразок для спорту, його чесноти і всі випадки, коли він говорить про віру по відношенню до заняття спортом.
Католицька віра також допомагає зрозуміти добру командну гру. В команді, ви не можете завжди бути в центрі уваги.
Вам слід вчитися працювати з іншими людьми. Так само в сім'ї. Так само в Тілі Христа. Кожен є важливий в Тілі, і всі вони можуть зробити внесок.
- Чи Ви помітили, з новим відділом з питань спорту у Ватикані, більшу підтримку для спортивних програм, що базуються на цінностях?
МакКаскі: Я думаю, що ватиканський відділ з питань спорту є результатом наголосу папи римського Івана Павла II щодо спортивного світу.
Він хотів євангелізувати спортивний світ, і я вважаю, що він робив це дуже добре. В першу чергу тому, що він був спортсменом. Він був також дуже хорошим письменником, і дуже хорошим промовцем.
Я вважаю, що для Ватикану дуже корисно мати спортивний відділ, особливо в рік Святого Павла, який писав про спорт.
- Ви контактуєте із ватиканським офісом?
МакКаскі: Так, отець Кевін Ліксі [голова ватиканського відділу Церкви і спорту] написав нам листа, в якому відзначає вклад Міжнародної асоціації спорту і віри, та висловлює підтримку Ватикану.
- Чи можете розказати більше про Міжнародну асоціацію спорту і віри та Зал слави спортивної віри?
МакКаскі: Ми відкрили Міжнародну асоціацію спорту і віри минулого року, щоб показати зв'язок між спортом і вірою, використавши ЗМІ для дослідження чеснот і життєвих уроків, які можна взяти зі спорту.
Зал слави був створений, аби визнати спортсменів світового класу, які відомі своєю відданістю спорту і вірі. Ми шукаємо спортсменів, які наслідують чесноти Святого Павла.
Минулого року ми зарахували туди мого діда, Джорджа Халаса, разом із Денні Абрамовічем та Крісом Годфрейом.
У суботу, ми внесемо туди Велінгтона Мара, Дейва Каспера і Отця Джона Сміта, який покинув кар'єру в Національній Баскетбольній Асоціації, щоб стати священиком.
Цього року ми також включаємо нагороди для визначних спортсменів вищих навчальних закладів, і запрошуємо їх до участі в церемонії.
- Ви відкрили двері тренувального залу «Ведмедів Чікаго», Залу Халаса, щоб запросити в цю неділю тренерів вищих навчальних закладів для участі в програмі «Лідер спорту». Яким чином ця програма привернула вашу увагу?
МакКаскі: Мою увагу привернув ентузіазм одного з молодих братів Легіонерів, який, як виявилось, є давнім вболівальником «Ведмедів».
Це - нагода зібрати тренерів і допомогти їм усвідомити ту роль, яку вони відіграють в житті молоді, як моральні провідники та приклади для наслідування. Щоб допомогти їм рости в досконалості на полі і за його межами.
Проект відповідає тим обов'язкам, які маємо ми, як національна футбольна команда, щоб надати позитивні програми суспільству, щоб розділити наш спадок.
- Яким є спадок вашого дідуся, Джорджа Халаса, і як, з вашої точки зору, він поєднував спорт з вірою?
МакКаскі: Мій дід заснував «Ведмедів Чікаго» в 1920 році, потім грав в команді протягом 10 років і тренував її ще 40 років.
Він був людиною, глибоко відданою «Ведмедям» і національній футбольній лізі, і багато досягнув як гравець, і як тренер, і як власник. Він залишив команду для своєї сім'ї; ми намагаємося розширити його спадок.
В дитинстві, коли мій дід тренував команду, ми з братами сиділи на армійській ковдрі поряд з лавкою «Ведмедів». Це було дивовижно.
Одного разу під час промови я почув, як він казав: "Шістдесят років тому я віддав своє серце і свій шолом Господеві. Моє серце все ще б'ється і мій шолом все ще придатний. Я завжди молюсь, щоб Божественний Тренер вважав мене гідним бути в основному складі Його команди."
Він не завжди говорив про свою віру, але він рішуче нею жив. Він завжди ходив до сповіді, відбував покуту та приймав Причастя. Він заохочував свою сім'ю робити те ж саме.
